Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Ті, хто ще пам’ятає, що таке книга і що в минулі часи більша частина казок була саме в книгах, пам’ятають трохи дивну повість «Снігова королева». Тут ми не будемо заглиблюватися в її сюжетну лінію і в те, чим королева займалася з Кощієм Безсмертним, і долю єдиного яйця Кощія, а нагадаємо тільки, що королева мала хлопчика на ім’я Кайф, якому доручила скласти з букв «ж», «о», «п» і «а» слово «щастя». Як ми пам’ятаємо, всі його зусилля виявилися абсолютно марними, і отримати бажаний результат йому так і не вдалося. У рамках казки не було приділено уваги взаємовідносинам Кощія та хлопчика, але не виключено, що саме тому експеримент і виявився невдалим. Кощій постійно намагався поцілувати Кайфа в животик, і це відволікало хлопчика від поставленого завдання.
А все це до того, що лапті теж складають вказану вище головоломку, але вже за дорученням не казкового, а цілком реального кандидата в Кощії Безсмертні. Принаймні, він уже неодноразово барвисто малював перспективи власного життя до 150 років, а можливо, і довше. До речі, 150 років – опорний рубіж для того, щоб цар міг думати, що в нього ще пів життя попереду. І ось у 2022 році прутін пообіцяв своєму стаду приз за те, що поки він воює з Україною, ті мали скласти вказане вище слово з того самого набору літер. Як з’ясувалося, і слово якось не складається, і війна затягнулася, але в такому разі важливо розуміти, наскільки близько вдалося підійти до поставленої мети.
Що стосується лаптів, то тут немає жодної динаміки. За будь-якого режиму, чи то царського, комуністичного чи клептократичного, вони возяться все з тим самим набором літер і з тією ж метою, не маючи особливих проривів. А ось цар – не сидить на місці і зі свого боку робить так, щоб слова Йосипа Джугашвілі «Жити стало краще, жити стало веселіше» зробити синонімом того самого щастя. Принаймні, він постійно говорить про те, що щастя якраз і полягає в умінні побачити його в бажанні здохнути на війні або менше жерти.
При цьому сам він, його сім’я і найближче оточення ці методи зовсім не використовують, бо вони собі щастя вже наколядували, а тепер борються за власне безсмертя. Ну, а для публіки динаміка теж складається так, як це бачив знаменитий філософ та історик Тацит, а саме: «Чим далі в ліс, тим товщі партизани». Буквально сьогодні в їхньому сегменті Мережі з’явився текст, із якого можна виділити часові рамки безумовно позитивної новації, яка рішуче посуває їх до щастя, незважаючи на те, що безтямне стадо так і не розв’язало своєї головоломки. Текст щодо перспектив комерційних авіаперевезень виглядає так:
«Джерело в міністерстві заявило, що плани заборонити пасажирське авіасполучення в росії до кінця сво залишаються актуальними.
«Ми були близькі до вирішення цього питання. Але почався галас, і заборону пасажирського авіасполучення відклали. Андрій Ремович Бєлоусов (військовий міністр лаптів. – Ред.) працює над тим, щоб його запровадили до кінця року. Найпізніше – в січні. Ситуація серйозна», – сказав співрозмовник каналу. Джерела у кремлі повідомили нам, що з приводу заборони пасажирського авіасполучення «йдуть консультації з військовими».
Тобто поки холодна в усіх відношеннях королева поставила черні завдання розв’язати головоломку, продовжуючи мріяти про панду, Кощій старається, і до кінця року буде зроблено рішучий крок у напрямі щастя. І тут немає жодної краплі іронії, бо уявлення лаптів про щастя завжди мали своєрідний вигляд, як і шляхи його досягнення. І, між іншим, усе це було описано тими, хто зміг вийняти голову зі стада й озирнутися довкола. В результаті виходило таке:

Ну, а новини з фронту і далекі удари наших військових лише прискорюють цей процес. Шкода, що в той час, коли Україні конче необхідно розумне керівництво, яке хоча б перестало красти гроші, виділені для відбиття агресії, ми маємо те, що маємо, а разом з ним – маємо ще й таке:

Хоча тут – велике питання, хто кого має, бо за всіма законами квантової механіки, вся ця публіка, що притягується одна до одної, давно мала притягнутися і опинитися в приміщенні «шість-вісім» у комплексі будівель, відомих під назвою «Лук’янівський тюремний замок». Але вже – як є.