Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

На середині другої каденції Тромба дедалі чіткіше стає зрозуміло, як цього разу Додік сформував свою адміністрацію. Зазвичай вважається, що він підібрав тупих виродків, які демонструють йому повну лояльність і згодні зробити що завгодно, переступивши конституцію, закони, норми і правила, якщо він цього вимагатиме, але тут не все так просто. Згадаймо про те, як у владу прослизнув Йосип Сталін, який мав значно потужніших конкурентів на вакантну посаду вождя світового пролетаріату.

Коба довгий час завідував партійними кадрами і акуратно розставляв своїх людей на начебто непомітні, але насправді – вкрай важливі пости. При цьому, маючи з освіти кілька років семінарії, він мав чудову пам’ять, особливо на імена, що в його руках робило інструменти кадрової політики справжньою зброєю. При цьому він мав досвід нелегальної і навіть агентурної роботи, а тому мав досить реалістичний погляд на людей взагалі і на те, як їх можна використовувати в тій чи іншій ситуації.

Простіше кажучи, він не просто висував своїх людей нагору так, щоб сформувати з них фундамент своєї влади, а робив це осмислено, розуміючи сильні і слабкі сторони кожного. Відданість особисто йому стояла не першим і навіть не другим номером, і тому він регулярно кидав у м’ясорубку своїх же висуванців. Наявність чи відсутність особистої відданості залежить від правильного налагодження владних структур, і не більше.

Відданий холуй завжди буде відданий господареві, а залишатися тим самим господарем – турбота самого господаря. Вірний холуй Леніна стане вірним холуєм Сталіна, а за ним – ще кого завгодно. Це Сталін розумів, і його завданням було залишатися на троні, доки смерть не розлучить його з цим стільцем. Інша річ, що смерть має бути природною, від віку або природних хвороб, а не прискореною. Якщо станеться насильницька зміна влади, вчорашні холуї одразу присягнуть убивці старого господаря.

Він чудово пам’ятає, як за царя козаки були головною його опорою, і навіть до цесаревича приставили спеціального козака, а потім значна частина козаків перевзулася і стала червоними козаками. Сталася німецька окупація, і вони стали коричневими козаками, а потім – знову червоними, і ось тепер – прутінськими козаками, рядженими за царським зразком.

А все це до того, що питання кадрів при авторитаризмі чи диктатурі стоїть дуже гостро і вимагає від диктатора гарної пам’яті, розуміння слабкостей людської натури і, відповідно – чудового розуміння того, де і як використовувати людей з тими чи іншими вадами. Крім того, диктатор повинен особисто займатися цими питаннями, бо, віддавши їх на відкуп комусь, хто здатний усе це приводити в рух, диктатор відразу створить собі конкурента, який знайде можливість стати диктатором замість чинного господаря.

Судячи з усього, Йосип Віссаріонович так і вчинив, а Володимир Ілліч дав дуба не зовсім власним ходом. Усе сталося за дуже каламутних обставин і під повним контролем Сталіна. А головне – Ленін досить довго перебував у вегетативному стані, але вирушив на зустріч із Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом лише тоді, коли Сталін вже міг втримати владу у своїх руках. А весь цей час Леніна, що розвалювався на частини і повністю вижив з розуму, тримали у вигляді живих мощів, як потім тримали іншого Ілліча – Брежнєва.

(Далі буде)

Від Svitlana

Один коментар до “Запах диктатури (Частина 1)”
  1. Сталін був непоганим тактиком, а от із стратегією у нього, як і у його оточення не склалось. Військові за рідким виключенням не мали стратегічного мислення, тому і воювали м’ясом, як тепер кацапи. Патентовані ідіоти маршали Жуков, Будьонний, Ворошилов. Їх навіть порівняти не можна з Баграмяном та Рокоссовським. Одним словом “визвольний похід” у Європу у 1941 році не склався, а у 1945 СРСР вже надірвався і пертися було ніяк. Так і промишляли крадіжками технологій, починаючи з пломбіру та до атомної бомби.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *