Уперше опубліковано: 31.08.2022
Автор: anti-colorados
Цей уривок тексту цікавий не лише тим, що це сталося на третій день війни, а й тим, як доводилося координувати дії військ для того, щоб організувати оточення противника. Зауважимо, що саме у виконанні Гальдера немає «котломанії». Він просто пише про те, що війська пішли далеко вперед, а противник залишився в тилу угруповань, які наступали, і щоб нейтралізувати загрозу у себе в тилу, було вирішено замкнути кільце, щоб інші війська могли рухатися вперед. Це у фюрера була ідея не просто щось там захопити, а знищити червону армію як цілісну військову структуру. Саме це трохи згодом призвело до доленосного рішення про поворот ударних сил з центрального на південний напрямок.
А нам це цікаве тим, що правобережне угруповання противника під Херсоном зараз перебуває приблизно в такому самому становищі, як описано вище. Просто воно утворилося природнішим шляхом, бо між ними та основними силами лежить велика водна перешкода, а з боку суші воно вперлося в лінію фронту, яку тримають ЗСУ.
Власне кажучи, з огляду на невеликий вибір шляхів сполучення зі своїм основним угрупованням, головним завданням правобережної групи військ була підтримка саме цих сполучень, бо без них вони справді опиняються у квазіоточенні. Простіше кажучи, нашим військам не довелося вживати спеціальних заходів для того, щоб противник опинився в такому становищі, і це вже – плюс. Звісно, йому ніхто не заважає піти з правого берега, покинувши все, але очевидно, що командувач цієї битви путін нізащо не дасть команди на відхід.
Насправді перші удари по мостах були таким собі «привітом» саме військовим. Вони точно розуміють, чим загрожує втрата шляхів сполучення з лівим берегом, і загалом це був джентльменський хід ЗСУ, який дав противникові час піти своїм ходом. І ми навіть не сумніваємося в тому, що військові противника цей натяк зрозуміли, але вдіяти нічого не могли.
Точніше, верхівка командування правобережного угруповання якраз скористалася наданою можливістю і змилася на лівий берег, без відведення своїх військ. ЗСУ це прочитали і сприйняли як хамську відповідь на джентльменську пропозицію. Саме тому командні кадри, які після втечі зібралися на нараду в херсонському яхт-клубі, було знищено точними ударами нашої артилерії.
До херсонських лікарень звідти привезли конструктори вантажними Камазами. А ЗСУ немовби сказали: «Відповідь неправильна!» А в результаті вийшло, що їхні війська, хоч і перебувають під постійним вогнем, але в основному ще живі, а тих, хто неправильно змилися, вже складають по запчастинах у цинкові макінтоші, щоб удома їхнім рідним видали автомобіль «Лада». Але повернімося до аналогій за Гальдером і до того, що робили частини Вермахту після формування повного кільця оточення.
«3 липня. На фронті групи армій «Центр» мішок у районі Новогрудка звужено і остаточно блоковано…»
Це був перший досвід утворення оточення маси військ, і згодом на різних ділянках фронту це повторювалося неодноразово. А далі настає стадія розсічення угруповання спочатку на дві частини, а потім – ще і ще доти, доки противник або не знищується повністю, або не починає здаватися.
(Далі буде)