Уперше опубліковано: 31.08.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Зараз буквально всі, хто дотримуються принципу «Не роби, як Люся» (Арестович. – Прим. перекл.) або в іншому варіанті – «Не роби, як Жданов», намагаються майже нічого не писати про те, що відбувається на Південному фронті. Зрозуміло, що окремі екземпляри, що йдуть у категорії «спецвідлов», займаються набором переглядів на ютубчику, але це – їхня справа. Але й одні, й інші, хоч і діють діаметрально протилежним чином, мають на увазі те, що ця тема – гаряча і взагалі не писати на цю тему теж не дуже гуд.
Проте всі читали звернення генерала Залужного, який закликав не публікувати інформацію, яку багато хто отримує від учасників подій. Через те що наші війська там мають досить значну кількість особового складу, то неважко здогадатися, що приблизно уявляє собі певна кількість людей. Частина розуміє, що саме відбувається, а з цієї частини – частина може це викласти у вигляді промови або тексту. Ось до них і було звернення Залужного.
Але якщо торкнутися цієї теми при здоровому її осмисленні, цілком можна оперувати даними, які походять від противника, або історичними аналогіями. Щодо інформації, яка йде від ворога, то всі ми не раз уже чули перехоплення телефонних переговорів противника чи щось подібне, і тому це поширена практика. Щоправда, і тут деякі захоплюються подібними речами настільки, що свого часу Льоша Гончаренко став нештатним прессекретарем Гіркіна-Стрєлкова. До речі, не він один. Цим просто невідривно займався такий собі діяч Роман Цимбалюк.
Але ми намагаємося оперувати даними, що йдуть з того боку не від голів з екрана типу Гіркіна, з якого стратег і аналітик приблизно такий самий, як з Г – куля, а з інших джерел, які перебувають ближче до москви та кремлівських підворіть. А сьогодні ми й цього не станемо робити, а звернемося до історії. Свого часу ми наводили цитати зі щоденника начальника Генштабу сухопутних сил Рейху Франца Гальдера і робили це тому, що це щоденник, а не мемуари. У щоденник події вносилися щодня і без урахування того, чим закінчилася війна. Мемуари завжди мають подібну прив’язку і неминуче спотворюють опис подій.
І ось у цьому щоденнику є кілька цікавих моментів, які зараз мають особливу актуальність. Наприклад, начальник Генштабу майже щодня підбивав підсумки втрат і порівнював їх із втратами, яких зазнали сухопутні сили в Західній кампанії. Причому в нього є розподіл не тільки на вбитих, поранених та зниклих безвісти, а й на рядових, унтер-офіцерів та офіцерів. Тому про успіх операції він судив і з цих даних. Зокрема, втрати та їх співвідношення давали розуміння того, наскільки вдалими є ті чи інші рішення, прийняті командуванням військ. Є ще кілька моментів, але вони прямо не стосуються нашої теми. Ось що він пише 25 червня 1941 року:
«На фронті групи армій «Центр» виникли неминучі труднощі, які зазвичай виникають при маневрі для бою з перевернутим фронтом. Росіяни, оточені в районі Білостока, ведуть атаки, намагаючись прорватися з оточення на північ у напрямку Гродно, а перед фронтом 4-ї армії – у південному напрямку, що порушує хід нашого просування на схід. Усі спроби прориву, попри досить серйозні ускладнення, що виникли фронті 8-го армійського корпусу, де великі маси російської кавалерії атакують західний фланг корпусу, всюди ліквідовано{5}. Однак, незважаючи на це, необхідно, щоб 9-а армія посилила тиск з півночі назустріч 4-й армії, що наступає з півдня в напрямку Волковиська, з тим щоб шляхом висування піхотних корпусів до гирла річки Шара, що впадає в Німан, замкнути внутрішнє кільце оточення, в той час як танкові групи Гудеріана і Гота, з’єднавшись у районі Мінська, повинні утворити зовнішнє кільце. Внаслідок цього оточення угруповання противника буде остаточно ізольовано, і воно втратить можливість ударом на схід у напрямку Новогрудка вийти з оточення (аналогічну операцію було проведено під час Польської кампанії на Бзурі). Якби противнику вдалося вийти з мішка, його оточення було б вкрай ускладненим. Спроби оточеного противника пробити собі шлях відходу через Слонім на Мінськ викликали загострення тактичної ситуації в районі Слоніма (17-а танкова дивізія)».
(Далі буде)