Автор перекладу: Світлана
Після того як учора ввечері стали відомі обставини початку обстрілу іранськими ракетами американської військової бази в Кувейті «Аль-Удейд», стало зрозуміло, що ситуація йде до розв’язки, а саме – до завершення прямого протистояння. Точніше, це стало зрозуміло після того, як іранська влада вийшла на керівництво Катару і попередила, що завдасть «символічного удару відплати по базі» і не має нічого проти Катару. З цього моменту все стало зрозуміло, але про все по порядку.
Початок саме цього епізоду можна віднести в глиб часової шкали як завгодно далеко, аж до 1979 року. Просто нагадаємо, що за часів правління шаха відносини Ірану та Ізраїлю були ледь не найкращими в регіоні. Але потім до влади прийшли бородаті мракобіси, які з перших днів стали проклинати Штати і Ізраїль, на кожній молитві проголошуючи їм анафему. А можна цю точку позначити чіткіше – 4 листопада 1979 року. Цього дня бородаті взяли в заручники співробітників посольства США в Тегерані. Ця криза тривала 444 дні, до 20 січня 1981 року.
Між іншим, тоді Штати спробували звільнити заручників силами спецназу і 24–25 квітня 1980 року провели операцію «Орлиний кіготь» (Operation Eagle Claw). Вона закінчилася повним фіаско, і в результаті заручники залишилися на місці, а сили спеціальних операцій втратили вісьмох військовослужбовців і частину техніки, виділеної для її проведення. Цей ляпас рушників залишався без відповіді до останніх днів.
Але ми візьмемо іншу точку відліку – 3 січня 2020 року. Цього дня Штати ліквідували голову Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) Касема Сулеймані. Розвідка отримала дані про те, що на святкування Різдва за московським стилем він приїде до Багдада. І справді, він прилетів в аеропорт, де на виїзді і був знищений ударом ракети «повітря – поверхня». Підґрунтя цього заходу досі достовірно не відоме, але є точні дані про те, що «добро» на ліквідацію дав особисто Трумп. Цей захід мав три наслідки.
Перший і суто показовий наслідок полягає в тому, що вперше було знято натурально шизофренічну реакцію головного рушника на цю новину. Тобто це була чиста дурка, після якої вже ні в кого не викликав сумніву той факт, що Іраном править ідіот. Другий наслідок – Трумп кілька разів висловив своє «фе» у бік Ізраїлю. Напевно, там були якісь домовленості, які Ізраїль не виконав або виконав не так, як того хотів Додік. Словом, він потім кілька разів повертався до цієї теми, але суті його претензій зрозуміти не вдалося.
Ну, і третій наслідок полягає в тому, що Іран пообіцяв Штатам страшну кару. Кілька днів усі спостерігачі губилися у здогадах, чим обернеться ця відповідь, бо логічних припущень при погляді на біснування Хаменеї вже ніхто не висував, а все сталося набагато простіше, ніж найбільш оптимістичні здогади. У ніч проти 8 січня 2020 року (за іракським часом) Корпус вартових ісламської революції (КВІР) завдав ракетних ударів по двох військових базах в Іраку, де розміщувалися американські війська: авіабазі «Айн-аль-Асад» на заході країни та аеродрому в провінції Ербіль. Іран заявив, що це була операція «Мученик Сулеймані». Іранські ЗМІ спочатку повідомляли про десятки загиблих, але США не підтвердили жодної смерті зі свого боку, заявивши про десятки військовослужбовців, які отримали черепно-мозкових травм. І на цьому все.
Це тепер усім відомо про те, що казкарі в Тегерані живуть не менш плодючі, ніж у москві, а в той момент багатьом стало зовсім незрозуміло, як після таких гучних заяв та публічних істерик фактично виявилося, що бородаті наважилися тільки на «показові виступи», як у фігурному катанні. А потім з’явилися повідомлення, що рушники попередили своїх іракських товаришів про те, коли і куди буде спрямовано ракетні удари, ну а ті – передали це американцям, бо зрозуміли, що бородаті товариші саме цього від них і хотіли.
У результаті східний колорит начебто вимагав вагомої відповіді, і бородаті її виконали. Щоправда, своїй пастві вони розповіли про десятки вбитих американських солдатів, але це – в їхніх традиціях. Буквально кілька тижнів тому вони вкотре розповіли, що добивають останні ізраїльські F-35, заховані в житлових будинках, але якщо порахувати, скільки вони їх «знищили» за три заходи, то виявиться, що їм вдалося неймовірне – вразити навіть ще не випущені літаки, бо кількість знищених аеропланів цього типу вже перевищила кількість випущених. Так і тоді вони розповіли про десятки вбитих американських солдатів.
Ось і вчора все рушило за цією схемою. Бородаті пообіцяли страшну помсту Штатам, а самі попередили Катар про час і місце ракетного удару. Ті на цей час закрили повітряний простір, і те ж саме зробили Бахрейн та Арабські Емірати. Американці ж евакуювали свій особовий склад або перемістили його в захищені місця, що допомогло уникнути якихось видимих наслідків удару. Щоправда, після цього попередження Саудівська Аравія виступила із заявою про те, що якщо Катару буде завдано якоїсь шкоди, то Аравія відповість Ірану всією своєю військовою міццю. Тобто Ріяд теж зіграв по-східному і вирішив отримати із ситуації максимум вигоди.
Сама послідовність подій дуже нагадувала те, що було у 2020 році і являло собою димову завісу перед закінченням активної фази протистояння. Та це зовнішні ознаки, але ж є й те, що залишилося за кадром, однак і воно вказувало на те, що от зараз буде фініш всієї епопеї. Для цього слід розуміти, що треба було досягти Ізраїлю і Штатам і що міг чи не міг протиставити Іран. У цьому випадку слід почати зі Штатів, бо їхня роль була хоч і ключовою, але все-таки епізодичною.
Власне, від Штатів потрібно було донести до ядерних об’єктів Ірану боєприпаси «глибокого занурення». Ізраїль не має ні таких боєприпасів, ні носіїв для них. Як уже було сказано раніше, на крайній випадок Ізраїль міг використовувати транспортні літаки С-130, які можуть забезпечити відповідне транспортування габаритних і важких боєприпасів, але тут є моменти, не настільки очевидні. Скажімо так, авіабомби GBU-57, застосовані по бункерах, – досить новий, дорогий та високотехнологічний виріб. Недарма Штати використовують для їх застосування стелс-бомбардувальники В-2. Така конфігурація мінімізує ризики того, що з носієм щось трапиться і в результаті бомба потрапить до рук бородатих. А вони «козлять» буквально все, що їм потрапляє до рук. Охочі можуть покопати джерела і знайти історію створення ними сумнозвісного «Шахеда», точніше – звідки у них узявся прототип, з якого вони потім зробили дешеву копію.
Загалом місія американців була обмеженою – з максимальною безпекою доставити бомби до точки скидання і тихо вийти з іранського неба, що й було зроблено. Тобто у Штатів там більше немає інтересів, а їх було два. Перший – поставити крапку хоча б на одній міжнародній ініціативі Трумпа, а, як ми пам’ятаємо, іранська ядерна програма стала для Трумпа ідеєю фікс ще під час першої каденції. Тут генералам вдалося його дотиснути саме на удар, а не на угоду, і тема закрилася саме таким чином. Ну, а другий інтерес випливає з передісторії, розгорнутої на початку повісті.
Своїм ударом Штати закрили рахунок за провал операції зі звільнення заручників у вже далекому 1980 році і ляпас особисто Трумпу від Ірану 20 червня 2019 року, коли над нейтральними водами Перської затоки бородаті збили стратегічний розвідувальний безпілотник. Тоді цей демарш, який, безумовно, тягнув на casus belli, залишився без відповіді, і ось тепер Додік закрив і цей рахунок, бо винесення ядерної програми перекриває собою обидва вказані провали. І плюс до того, цим рухом Штати відповіли бородатим на їхню відверто хамовиту поведінку на переговорах, які тривали вже кілька місяців.
Що стосується Ізраїлю, то його основним завданням було ліквідувати або максимально знищити інфраструктуру Ірану, пов’язану з ядерною програмою, а також завдати максимальної шкоди ВПК у частині виробництва ракет, дронів, ракетного палива та вибухівки. Щодо першої мети, то все, що можна було зробити власними силами і наявною зброєю, – зроблено. Крім того, Ізраїль забезпечив «зелену» для американської операції зі знищення підземних комплексів Натанза, Ісфахана та Фордо. Вдалося ліквідувати практично всю верхівку групи фізиків-ядерників, які займалися створенням ЯЗ, і, що не менш важливо – верхівку КВІР та збройних сил Ірану.
Мало того, що в перші хвилини атаки до більшості цих діячів прилетіли персональні подарункові боєприпаси, то спецслужби провели ще й операцію психологічного пресингу. Так, за даними The Washington Post, ізраїльські спецслужби відпрацювали іранську верхівку в дуже незвичний спосіб:
«…Як мінімум 20 іранським високопосадовцям зателефонували з повідомленням, що у них 12 годин на те, щоб узяти дружину та дитину і покинути Тегеран, або вони будуть у списку на ліквідацію. Одному з генералів КВІР також сказали, що в нього є 12 годин на те, щоб зняти відео, в якому він відрікається від режиму…»
Зрозуміло, що в умовах іранського режиму, де вішають за лайки та перепости, таке відео – смертний вирок будь-якому чиновнику, і, швидше за все, ніхто з цільових персонажів нічого такого не виконав, але осад, безумовно, залишився. За словами джерел видання, головною метою цієї операції було посіяти страх і розгубленість у верхівці іранського режиму, а також підняти паніку серед другого і третього рангів військових чинів Ісламської Республіки. Безумовно, що, дивлячись на падіж високого начальства, який розвернувся довкола, адресати таки здогадалися, що це не ящур, а щось трохи інше і, можливо, те, про що ласкаво розповів телефон. Думаю, що це хороший хід, і чому б його не відтворити й нам?
Власне кажучи, після винесення ППО в коридорі до ядерних об’єктів Ізраїль почав завдавати ударів уже по тих самих підприємствах ВПК, про які сказано вище, і наскільки можна зрозуміти, все, що не було сховано під землю, так чи інакше вже виведено з ладу. А все це до того, що швидше за все, основні завдання з бомбардування саме таких об’єктів уже виконано, і залишилося виловити і знищити пускові установки і все те, що пов’язано із запасом ракет, які, безумовно, ще залишилися в Ірану. В такому разі актуальність продовження масштабної військової операції стає нижчою, а після американського удару – ще нижчою.
Крім того, є ще й економічна складова операції. Зрозуміло, що Іран несе тяжкі і в низці випадків – непоправні втрати свого військового та промислового потенціалу, але тут треба розуміти, що протистояння виникло не між сусідніми країнами – наприклад, Ізраїлем та Сирією, де є спільний кордон, а отже, можна використовувати інші інструменти, крім ракет і авіації. Тут такого нема, і відстань між протиборчими сторонами – понад дві тисячі кілометрів, тому будь-яка бомба чи ракета, відправлена Ізраїлем до цілі, має додаткову вартість, бо в такому режимі авіація довго і постійно працювати не повинна з цілої низки причин.
Плюс до того, сам запас боєприпасів не гумовий, і тому після досягнення основних цілей продовжувати операцію в такому ключі стає все більш накладно і менш виправдано. А як ми пам’ятаємо, після вдалого початку повітряної операції проти Ірану деякі військові чини Ізраїлю заявляли, що ЦАХАЛ планує досягти основних цілей за два тижні. І наскільки можна зрозуміти, все пішло набагато швидше, ніж передбачалося. Російська ППО провалилася набагато швидше та глибше, ніж це можна було припускати.
Між іншим, тепер зрозумілий феномен, про який тепер ніхто не згадує, а саме досить комфортна робота ізраїльської авіації в небі Сирії ще за часів режиму Асада. Тоді ходили чутки про те, що всі ці С-300/400, які лапті навезли в Сирію, бачать ізраїльські літаки, але, маючи таємні домовленості з Єрусалимом, не збивають їх. Тоді ще почалися скандали з рушниками, які звинувачували москву в договорняку. А тепер вони переконалися, що особливого договорняка не було, просто розпіарена ППО лаптів фактично виявилася ла*ном, про що їх уже давно й попереджали.
Загалом два тижні, артикульовані на початку операції, якраз спливають у п’ятницю. З урахуванням того що основну частину зачистки Ірану вже вдалося виконати, а Штати все-таки зробили те, що мали зробити, в інтересах Ізраїлю вже закінчувати активну фазу бійки. Сьогодні о сьомій годині ранку було оголошено про припинення вогню, але о 10:30 по півночі Ізраїлю було випущено ракету, і ЦАХАЛ відреагував на це відновленням бойових дій. Але все це виглядає вже як завершення бійки «по-близькосхідному», в сенсі – хто кому Рабинович востаннє.
З Іраном також є приблизна ясність. Він уже оголосив перемогу над Ізраїлем після цього самого останнього пуску, і тепер узяти й почати здобувати «двічі перемогу» у стилі Леоніда Ілліча – вже не комільфо. Але фактично бородаті втратили свої ядерні активи якщо не повністю, то більшою та критичною мірою. Причому навіть попри те що десь «гуляють» до пів тонни високозбагаченого урану, це все одно великий провал і відкат всієї ядерної програми на дуже довгий час.
Плюс до того, втрачено активи з виробництва ракет, адже ця тема випала з орбіти переговорів як за часів Обами, так і в нинішньому раунді переговорів. Ізраїль наполягав на включенні цього пункту до порядку денного, але так і не зміг цього досягти добрим словом, а ось добре слово, поєднане з револьвером, дало свої позитивні результати. Те саме стосується й інших напрямів діяльності ВПК. І не варто забувати про те, що у 2020 році генеральний рушник бився в істериці від факту ліквідації глави КВІР, а тепер знищено його спадкоємця плюс купу інших чинів вартових та армії, а також фізиків, зайнятих в ядерній програмі, а рушник тільки псує повітря в бункері.
Таким чином, подальша бійка вже втрачає сенс, бо територію Ірану ніхто не збирається відтискати, предмет переговорів щодо ядерки вже майже зник, а рішуча позиція Аравії щодо Катару стала натяком бородатим на те, що якщо вони спробують погратися з Ормузькою протокою, то до Ізраїлю та США підключаться активи країн Затоки. І хоч вояки з них – так собі, але вони можуть покрити витрати на набагато масштабнішу операцію проти Ірану. В цю гру Штати вступили лише легким мазком, проте якщо впряжуться всі, то вже жодні рушники не допоможуть. Єдиний варіант продовження конфронтації або ескалації ситуації – пряме втручання у бойові дії росії. Але вчора прутін пояснив своїм союзникам, що в нього самого валізи переповнені, а без зовнішньої опори Іран уже не має жодних шансів.
Звісно, це – Схід, і все може бути, але рушникам уже зараз варто було б уважно вивчити досвід Башара Асада в останні години його правління. Мало там що. А для нас будь-яка поразка союзників лаптів має позитивний контекст. Тут і припинення постачання зброї, і загальне тло, яке говорить недофюреру про те, що все має свої межі, і його лисина – в тому числі. І до речі, з бункерами теж усе стало не так однозначно.