Уперше опубліковано: 27.09.2022
Автор: anti-colorados
Але тут постає запитання про те, хто ж їстиме збитки від повної втрати трубопроводів? А відповідь проста. У спробах якось запустити газопровід «Газпром» став одноосібним власником проєкту і, відповідно, збитки ляжуть на його холку. І хто ж піде крайнім у цих справах? А ми пригадаємо головний принцип газпромівських мегабудов. Усі зацікавлені особи отримують свій профіт ще під час будівництва. Це і є той самий знаменитий розпил бабла.
Окупність газпромівських трубопроводів – десятиліття. Тобто вони повинні вийти на межу окупності тоді, коли всі основні гравці схеми – путін, Міллер, будівельники Роттенберги та інші – вже підуть у інший світ. А ось свої «дельти» на будівництві вони вже давно повипилювали і вивели в потрібні місця. А якщо так, то ці вибухи списують гігантське бабло, виділене на ці заходи. Це, що називається – кінці у воду. Саме зараз на знищені склади техніки та боєприпасів люди Шойгу та його спільники списують усе те, що вони крали десятиліттями, при цьому розповідаючи стаду, що вони таємно фінансували вундервафлі другої армії світу.
Тепер уже ніхто не знайде кінців того гігантського розпилу, який було влаштовано у ВПК. Рано чи пізно хтось поставить запитання про те, куди поділися всі ці трильйони, а у відповідь буде викладено акти списання складів, які вибухнули. Саме туди тицьнуть пальцем і скажуть: «Выкинула в пропасть!» Саме так зараз буде списано бабло на морські газопроводи, від кошторисів будівництва яких навіть у німців дух у зобу спирало, а дехто цікавився пробою золота, з якого роблять для нього труби. Адже років десять у «Газпрому вже був досвід викопування щойно побудованого газопроводу на тисячу кілометрів, до Чорного моря, і нічого! Ніхто навіть не пікнув. Так буде і з цими трубами.
Але є ще один важливий профіт, який путіну не можна визнавати прямо, і ось чому. Справа в тому, що невдалий газовий альянс із Німеччиною містив у собі величезні ризики, хоча й відштовхувався від старої совкової ідей усадження Європи на газову трубу. Путін узяв сам цей принцип і у змові з Німеччиною вирішив надати цій ідеї нового вигляду, але форма реалізації виявилася концептуальним антиподом того, що робив совок.
Нагадаємо: совок намагався втримати у своїй орбіті країни Східної Європи різними способами, в тому числі – економічного та енергетичного характеру. Саме цієї мети він досягнув шляхом будівництва магістральних газопроводів, які пронизували ці країни з боку кордонів совка. Так, через Білорусь ішла труба до Польщі та НДР з відгалуженнями на південь, через Україну газ йшов у бік Угорщини, Румунії та Болгарії, а у вигляді бонусу – до країн Західної Європи, зокрема й до Австрії.
Тобто совок без проблем доставляв газ до свого західного кордону і вже там мав ті самі вентилі, якими він міг приводити до тями країни Східної Європи. Але з розвалом совка вся ця система перестала працювати саме у вигляді важеля тиску. Розвинена ГТС дозволяла транспортувати весь видобутий обсяг газу до Європи, але не давала можливість грати вентилем повною мірою і так, як це було в совку. Саме тому стара система постачань газу мала піти під ніж, а нова будувалася в альянсі з Німеччиною, куди газ мав постачатися прямо. І ось тоді Німеччина тримала б у кулаці Європу, а федерація – Німеччину. Але ця схема впала, і прямі газопроводи просто втратили свій стратегічний сенс, а раз так – путін вирішив пустити під ніж і їхній комерційний сенс та спробувати повернутися до старої схеми.
Ми не здивуємося, якщо завтра чи післязавтра почуємо пісні про те, що «Газпром» – надійний постачальник і, не маючи можливості постачати газ морськими трубами, відновлює постачання через Україну та Білорусь, як це працювало в совку. Це повинно мати вигляд вимушеного примирення, і якби хтось виступив з такою ініціативою за наявності цілих «Північних потоків», то його записали б у зрадники, а так – стаду достатньо сказати про те, що воно живе з газових грошей, а постачати його можна по наявних трубах, то воно двічі «мукне» і заткнеться.
Тим більше можна розповісти детектив про те, що морські труби підірвали піндоси і тому на зло їм відновлюється прокачування по континенту, а раз так, то якось треба домовлятися про закінчення бойових дій уздовж трас газопроводів. Там же хтось шукає причини для того, щоб вийти з катастрофічної війни, – ось вам і причина. Завжди можна сказати, що ми б їх усіх перемогли, але вони діють не за правилами і підривають наші труби. А тим часом можна знову спробувати зіграти без Німеччини старими трубами, дешевим газом та піснями про мир і надійних постачальників…
Так, усе це – версії або, якщо завгодно – пусті домисли, але ми просто хотіли показати, що знищення цих труб насправді може дати кремлю певний простір для маневру, ну, а нам – своє робити. Нам треба знищити цю погань до такого стану, щоб вона була не здатна на рецидив. Ціна вже занадто висока для того, щоб кинути цю справу на половині шляху. Треба добивати.