Уперше опубліковано: 27.09.2022
Автор: anti-colorados
Гадаю, що факт диверсії буде виявлено досить швидко, а ось авторство цієї акції – підвисне в повітрі, як це сталося з тим самим збитим авіалайнером МН17. Очевидно, що винуватці цього теракту сидять у кремлі, але винними назвали Гіркіна та ще трьох йолопів. А якщо так, суд розглядатиме лише те, що вже доведено, а саме – руйнування газопроводів шляхом диверсії. А якщо продовжити цю аналогію, то навіть якщо вдасться знайти конкретних виконавців цієї диверсії, їх ніхто не зможе зв’язати з відповідачем, а саме – «Газпромом».
Тобто буде констатовано факт, що критичне майно відповідача постраждало, у зв’язку з чим настали обставини непереборної сили, і в частині постачання газу саме цією трубою виник той самий форс-мажор. І якщо до цього моменту відмазки «Газпрому» було шито білими нитками, то тепер усе виглядає цілком логічно, бо відповідач, безумовно, заявить про те, що постраждало не лише його майно – газопровід, а й було втрачено його товар – газ на сотні мільйонів доларів.
А далі, фахівці можуть нас поправити, але, швидше за все, саме така тотальна шкода морському трубопроводу може вивести його з ладу незворотно. Справа тут навіть не в масштабі пошкоджень, а в тому, як швидко і надійно буде ліквідовано наслідки розриву труби. Морських трубопроводів мені бачити не довелося, але магістральну трубу, що йде з Сибіру, і процес її укладання бачити доводилося особисто. Так от, зовнішня частина труби завжди покривалася товстелезним шаром поліетиленової ізоляції, яку наносили на неї у заводських умовах. А там перед нанесенням захисного шару поверхню труби обробляли особливим чином, щоб виключити корозію.
А от внутрішня частина труби ніяк не оброблялася, бо в ній повинен бути газ, і одне тільки це виключає можливість корозії. Але якщо в неї потрапляє вода, а тим більше – морська, труба отримує безумовні пошкодження на всій довжині, куди тільки вода проникне. Але якщо вживаються якісь екстрені заходи щодо відкачування води та осушення внутрішнього простору труби – це одна справа, і зовсім інша, якщо труба досить довго лежатиме в морській воді без жодного захисту.
Нам невідомі технологічні допуски з експлуатації таких труб, але можна припустити, що після тривалого перебування в морській воді ніхто не дасть гарантій щодо можливості експлуатації труби для прокачування газу під високим тиском – понад 100 бар. І тим більше навряд чи якась страхова компанія підпишеться під страхуванням такого технологічного об’єкта, бо ризики будуть просто величезними і головне – непередбачуваними.
І якщо ми не побачимо термінових робіт з відновлення труб, це означатиме, що їх пустили під сплав остаточно і без надії на відновлення. А, з іншого боку, хто вкотить величезні кошти в ремонт газопроводів, які не працюють? Мало того, ніхто не вкладатиметься в ремонт інфраструктури, сама можливість повернення в експлуатацію якої прямує до нуля.
А ще зауважимо, чим довше не проводитимуться ремонтно-відновлювальні роботи, тим більших збитків буде завдано трубам і тим дорожче це буде з кожним днем, тижнем та місяцем. Зрештою, буде пройдено точку неповернення, коли будь-який ремонт трубопроводів виявиться дуже дорогим і ніхто з цим не буде зв’язуватися в принципі. І тоді виникне ситуація, коли простіше її здати в металобрухт.
(Далі буде)