Автор: anti-colorados
Загалом такий стан справ формує уявлення про власні агресивні дії так, що ніхто ніколи не спитає за це. І справді, в частині «спитати» все було так, що курник був розбещений абсолютно.
У ганебній низці наполеонівських воєн росія, безумовно, виступала як агресор, бо крім одного, останнього разу – воювала на чужій території. Наполеон трохи покарав чумний барак, але не настільки, щоб це змінило спосіб мислення еліт. А вся війна закінчилася поразкою Наполеона, і коаліція, що розбила наполеонівську армію, ще й видала російському цареві профіт – списала частину заборгованості за катерининським кредитом, який та взяла на фінансування війни з імперією Османа. До речі, повністю кредит вдалося погасити лише через сто років, наприкінці 19-го століття.
Кримська війна теж закінчилася для росії дрібним переляком. За її підсумками вона не втратила територій, хіба що втратила флот, який і так уже потопив Нахімов, та фортифікації. Натомість саме тоді вона навчилася воювати під чужими прапорами і через кілька десятиліть знову воювала на Балканах у режимі «Це не ми» або «А ви доведіть».
Дивно, але навіть Перша світова війна, в якій росія примудрилася капітулювати перед ворогом, який сам капітулював рівно через рік, не показала ціни. Друга світова взагалі переконала лаптів у тому, що їм буквально все зійде з рук. Два з шести років війни совок був союзником Німеччини, а решту чотири – її противником, але всі ці шість років він коїв жахливі воєнні злочини, за які з нього ніхто не спитав досі.
Але це стосується підсумків війни, а в її ході Гітлер таки виставив ціну за те, що Сталін порушив пакт про ненапад і вже розпочав свою агресію на території, які за взаємною згодою були в зоні інтересів Німеччини. До речі, такий самий пакт Сталін порушив і щодо Японії, яка дотримувалася його від моменту підписання – весни 1941 року. А в результаті все це совку пробачили, і в Нюрнберзі поряд з Герінгом ніхто так і не побачив ні Сталіна, ні Жукова, ні решту кривавої зграї.
Ну, а після того як совок отримав ядерку, там точно повірили в те, що з них ніхто й ніколи не наважиться спитати й виставити ціну. Загалом так воно і було, а останнім часом це набуло вигляду «прутін ферштейн». Перші кілька років широкомасштабної війни в Україні підтверджували цю впевненість, але потім усе змінилося, і головне – продовжує змінюватися просто зараз.
РЕАЛІЇ
У цій війні поворотним пунктом стало рішення перенести війну на територію противника. Гадаю, що таке рішення назріло і навіть перезріло вже досить давно, але партнери тією чи іншою мірою були схильні до зазначеної вище парадигми «прутін ферштейн» і гальмували цей процес усіма способами й засобами, а такі в них були. Проте допомога партнерів мала вирішальне значення, і тому взяти і проігнорувати їхні наполегливі вимоги було складно чи навіть неможливо. І тому війна на території ворога почалася з відстрочкою майже на два роки. Важко сказати, як ситуація виглядала б зараз, якби партнери нас не стримували, але точно можна говорити про те, що була б вона зовсім іншою, якби ще була.
(Далі буде)