Автор: anti-colorados
У зв’язку з цим можна згадати курську епопею ЗСУ, і попри всю неоднозначність організації цього маневру, можна відзначити, що загалом це було щось подібне до того, як воїни Ічкерії вирішили перенести війну на територію ворога. Тоді ЗСУ не мали достатньої кількості засобів ураження для того, щоб продемонструвати лаптям цінник цієї війни. Через відсутність такої можливості рейдові операції є єдиним дієвим аргументом саме такого плану.
Ворог побачив на власні очі, що війна – це не лише танки на чужій території, а й на своїй власній. У прикордонних районах курника є глибинна пам’ять того, що таке в принципі можливо, бо там пройшли війська Адіка і зовсім недалеко – Наполеона. Тому свіжі дріжджі, що впали на стару закваску, роблять свою справу, хай і не радикально і не миттєво.
Це – вкрай важливий момент, бо подібні речі залишають уже в глибині ворога те, що починає реально роз’їдати його зсередини. Якщо завгодно, це можна розглядати як антидот від побєдобєсія, в чад якого занурилося все населення схибленої федерації. І загалом у глибинах їхньої Мережі це дало свій прояв. Значна частина лаптів, особливо тих, хто так чи інакше мав пряму інформацію з місць подій, говорять про те, що ЗСУ зайшли і вийшли, мовляв, їм не потрібна була ця територія в принципі, але тепер і вони (ЗСУ) можуть повторити так, що всім стане сумно.
Тобто вони взагалі не уявляли, що таке можливо в принципі, а тепер цих ілюзій немає і там зовсім зникли коляски, задрапіровані під танки, й діти в говностерках. Практично зникли гасла «На Берлін», «Можемо повторити» та «Не смішіть «Іскандери». Все, ліки вже спрацювали на стадо, яке в принципі не здатне бунтувати чи піднімати повстання проти царя-м’ясника. Таким чином, ефект виявився максимально можливим у цей час і в цьому місці. І він продовжує діяти.
Зрозуміло, що ці рейди стали не актуальними після того, як наші добрі птахи освоїлися у ворожому небі. І якщо справа дійде до сухопутної операції на території ворога, то, швидше за все, тепер туди заходитимуть безпілотні системи приблизно з тією ж метою, з якою раніше туди заходили наші військові. Але тоді мало хто міг припустити, що саме в темі перенесення військових дій на територію противника безпілотні системи не просто повністю замінять живих людей, а й ефект від їхньої роботи виявиться набагато більш вагомим і руйнівним.
Справді, навіщо нам їхня територія, щоб захоплювати її та утримувати, відволікаючи на це значні ресурси? Просто уявімо, скільки б знадобилося сил і засобів для того, щоб сухопутними силами дійти до найближчого великого НПЗ лаптів у Рязані? Навіть можна поставити ближчу ціль – завод електроніки у Брянську. Скільки б довелося залучити сил і засобів, щоб дійти до Брянська і розвалити цей завод? А пташки це роблять елегантно і красиво.
Якщо ж узяти список знищених або серйозно пошкоджених стратегічних об’єктів ворога і уявити, як цього можна було б досягти засобами рейдових операцій чи навіть диверсійних груп, то стане очевидно, що це просто непідйомне завдання з усіх точок зору. А дрони вже настільки обжилися у ворожому небі, що населення більшої частини курника вже впізнає їх за голосами і може легко розрізнити звук літальних апаратів залежно від їхнього типу.
(Далі буде)