Про нафту

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Буквально кілька хвилин тому на офіційній сторінці Генштабу ЗСУ в ТГ з’явилося підтвердження ураження Омського НПЗ, що входить до складу компанії «Газпром-нєфть». Це – другий НПЗ «Газпрому», який відвідали добрі птахи за один день, і схоже на те, що наші військові акуратно і методично забивають цвях у труну компанії, яка вже чверть століття є особистою кишенею прутіна. Що стосується Омського заводу, то, крім належності до одіозної корпорації, він важливий ще з низки причин.

Так, він був чимось на зразок стабілізатора ситуації на ринку нафтопродуктів курника. Справді, розташування за Уралом передбачало, що він знаходиться в найглибшому тилу курника, і лише відстань у 2,5 тисячі кілометрів від України є надійним захистом від ударом по ньому дронами або ракетами. Тому як би не складалася ситуація на інших НПЗ європейської частини курника, Омський НПЗ завжди міг страхувати і стабілізувати галузь. Це тим більше важливо, що цей завод є найбільшим у курнику за обсягами переробки нафти (22,23 мільйона тонн за рік), а це означає, що і продукції він випускає у два-три рази більше, ніж переважна частина заводів курника.

На сайті «Газпрому» якось було написано, що кожен шостий літр бензину, який виробляється в курнику, родом з Омського НПЗ. І справді, тільки бензину завод випускає близько п’яти мільйонів тонн. Просто для порівняння: близько третини ворожих НПЗ переробляють приблизно таку саму кількість нафти, а тут лише бензину – п’ять мільйонів тонн. А, між іншим, крім цього, там випускають 2,2 мільйона тонн авіаційного палива ТС-1 / Jet-A-1 і 7,0-7,5 мільйона тонн дизельного палива за рік.

Зрозуміло, що тягнути нафтопродукти в москву чи ще кудись залізничними цистернами – не за фен-шуєм, але зі стратегічної точки зору тут працює принцип: далі покладеш – ближче візьмеш. У той час як НПЗ європейської частини курника циклічно йдуть у простій через атаки, Омський завод виглядав, як паличка-виручалочка. І ось по цій паличці прилетіло. Як завжди, горіло там упевнено, але не так, щоб це нагадувало танкер під Сочі.

До речі, цей танкер став ні чим іншим, як відповіддю на підняття планки війни руками лисого любителя Рюрика. Ми ж пам’ятаємо, що тіньові танкери зазнавали удару вже не раз, не два і навіть не десять разів. Навіть відео атак публікувалися в Мережі. І скрізь було те саме. Порожній танкер іде в Новоросійськ, а дрони луплять у його кормову частину, щоб вивести з ладу ходову та рульову групи судна. Це робилося для того, щоб воно втратило хід, але резервуари не пошкоджувалися, щоб вода, потрапивши в них, не забруднювалася нафтою. І ось, напевно, вперше, удару було завдано без дурнів, а саме – в завантажений танкер, і не в ходову частину, а в центральну, де розміщено резервуари з пальним. Тим самим ЗСУ показали, що прийняли ставку лаптів і підвищили її таким безпосереднім чином.

Ворожі джерела пишуть про те, що на заводі прогриміло щонайменше два вибухи, після чого там почалася пожежа. Вони також пишуть, що прилетіло в установку первинного очищення нафти – АВТ, але не вказали номер установки. Насправді там є дві великі установки – АВТ-10 і новітня АВТ-11, потужністю 8+ мільйонів тонн нафти за рік. Це – найбільша і найновіша установка, і якщо прилетіло тільки по ній, то завод буде змушений скинути потужність щонайменше на третину. Якщо ж прилетіло по обох установках, то завод втратить більше половини своєї номінальної потужності.

Зрозуміло, що це не поверне життя тих двох десятків людей, яких лапті вбили у Краматорську, атакувавши маршрутку, чи 22 людей, убитих учора у Прилуках, але відповідь – правильна. Якщо діяти методично і невідворотно, не звертаючи уваги на повискування володаря чуба, то все можна повернути «на круги своя», тобто повернути курник у традиційні цінності, описані ще Геродотом. Тож тут – усе правильно.