До вбивства в Тіргартені

Уперше опубліковано: 15.12.2021

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Від редакції (передмова 2026 року)

Пропонуємо добірку статей про один із задокументованих випадків тероризму росії в Європі – вбивство у німецькому парку Тіргартен у 2019 році.

***

Сьогодні стало відомо про те, що у «справі про вбивство в Тіргартені» підведено риску на рівні суду першої інстанції та винесено вирок. Але спочатку – про суть справи, про яку ми не писали, тому що в часи Меркель усе, що мало зв’язок із москвою, гарантовано спускалося на гальмах, і цілком можна було уявити, що все закінчиться класикою, відомою всім: «Підсудний чистив мандарин фамільним кинджалом, а потерпілий випадково впав на кинджал, і так – десять разів поспіль, поки не помер». Тому зараз – трохи передісторії.

23 серпня в берлінському парку Kleiner Tiergarten до сорокарічного Зелімхана Хангошвілі (Торніке Кавтарашвілі) підійшов 53-річний чоловік із паспортом на ім’я Вадима Соколова і зробив два постріли впритул з пістолета Glock з глушником. Після того як потерпілий упав, нападник зробив один постріл у потилицю і, викинувши пістолет, спробував втекти на велосипеді. Але поліція відреагувала досить швидко, і з допомогою свідків злочину затримала підозрюваного по гарячих слідах. Слідчі виявили знаряддя злочину, а також велосипед і скутер, яким користувався злочинець.

Перевірка виявлених у злочинця документів показала, що їх оформлено на вигадане ім’я, а згодом його ідентифікували як Вадима Красікова, співробітника ФСБ. Прокуратура Карлсруе відкрила кримінальне провадження за ознаками вбивства на замовлення і, можливо, державного тероризму. За даними, що надходили зі слідчої групи, спочатку розглядалася версія про те, що замовлення на вбивство надійшло з Грозного, але дуже скоро цю версію було відкладено на користь іншої – про отримання замовлення з москви, а саме – з центральних органів влади. Зрозуміло, що попередній уряд не дав ходу цій справі, і навіть формальне висилання кількох російських дипломатів із Німеччини в принципі не могло вичерпати інциденту.

Справа в тому, що Кавтарашвілі був одним із польових командирів армії Ічкерії і свого часу брав участь в активних бойових діях проти рф. Після цього, як вважається, він консультував грузинські та українські збройні сили щодо тактики ведення бойових дій проти рф. Відомо, що путін особисто назвав його «бандитом і вбивцею», що в російських реаліях означає, що він уже спустив по його сліду кілерів. У зв’язку з реальною загрозою для свого життя Кавтарашвілі з 2016 року попросив притулку в Німеччині для того, щоб отримати німецьке громадянство, але через три роки його вбив професійний кілер ФСБ.

Як і у випадку з Бошировим і Петровим, злочинець прикинувся безневинним інженером-будівельником, який навіть не знає, що означає абревіатура «ФСБ», і категорично заперечував будь-які зв’язки з державними структурами рф, а тим більше – роботу на російські спецслужби чи отримання наказу на вбивство потерпілого. Принаймні, на судовому процесі адвокати підсудного виходили з цих позицій, і, судячи з того, як лінію захисту описали в пресі, то була якась заготовка на те, що суд справді визнає кілера жертвою жорстокої підстави та ухвалить рішення «зрозуміти і пробачити», що чітко вкладається в рамки заявлених Меркель «особливих відносин з росією».

Проте – не склалося. Через те що вирок виносився вже після того, як фрау Меркель покинула бундесканцелярію під мелодію «Красная армия – всех сильней» у виконанні військового оркестру, для інженера-будівельника все склалося не дуже добре. Як стало відомо, суд повністю підтвердив його вину, і вирок виявився максимально можливим – довічне ув’язнення.

Але після остаточного набуття ним чинності питання про те, що путін посилає до Німеччини (і не тільки туди) кілерів, має стати основою для перегляду відносин ФРН та лепрозорію, бо навіть звірі, крім відомих винятків, не роблять жодних справ там, де їдять. Тільки от москві цей принцип невідомий апріорі, і тому до неї слід ставитися саме таким чином, і, звісно ж – без шредер-меркельських слин. Німецька преса сходиться на думці, що цей вирок, безумовно, приведе до ускладнення двосторонніх відносин, але як усе виглядатиме насправді, покаже найближчий час.