Уперше опубліковано: 27.09.2021
Автор: anti-colorados
Через те що корабель був флагманом групи, на ньому перебував її командувач, контрадмірал Ральф Девісон. Він, діставшись до капітана корабля, заявив: «Капітане, я гадаю, що немає жодної надії. Я гадаю, що ви повинні подумати про те, щоб покинути корабель – ці пожежі, здається, вийшли з-під контролю». А ще він додав, що переносить прапор на інший авіаносець групи – USS Hancock. Капітан Герес тільки кивнув у відповідь, і адмірал перейшов на есмінець, який наблизився для евакуації. Разом із адміралом на його борт завантажили поранених.
Трохи згодом до евакуаційних та пожежних робіт підключився легкий крейсер «Санта-Фе», і своїми зусиллями йому вдалося збити полум’я основних осередків пожежі. Як згодом з’ясувалося, втрати «Франкліна» склали 807 загиблих та понад 487 поранених. Проте корабель залишався на плаву, і здавалося, що найгірше вже позаду, але тут стався ще один авіаційний наліт, і одна з бомб упала за сто метрів від корми. Якби вона знайшла свою ціль, долю авіаносця було б вирішено. Але цього разу йому пощастило. За кількістю втрат серед кораблів американського флоту «Франклін» опинився на другому місці після лінкора USS Arizona, атакованого японцями в Перл-Харборі.
Екіпаж продовжував боротися за живучість корабля, і капітан зробив висновок, що він зможе втримати його на плаву доти, доки його не відбуксують до найближчої ремонтної бази на атолі Уліті. Після обіду до «Франкліна» підійшов важкий крейсер «Піттсбург» і взяв його на буксир. Тим часом екіпаж відновив частину пошкоджених систем, і до 10-ї години вечора вдалося запустити один із котлів. Таким чином швидкість буксирування збільшилася до шести вузлів, а згодом екіпажу вдалося запустити інші котли, і вона зросла до 18 вузлів, що дозволило відмовитися від буксирування, і «Піттсбург» пішов до місця основної битви.
«Франклін» своїм ходом дійшов до ремонтної бази на Уліті, де отримав терміновий ремонт, який дозволяв йому піти в доки на узбережжі США. Під час ремонту було виявлено останки екіпажу в тих місцях, куди неможливо було дістатися в морі. Там само, на Уліті, на корабель чекали ті члени екіпажу, які опинилися за бортом і їх підібрали рятувальники. Потім він пішов у Перл-Харбор, де отримав ще одну серію ремонтних робіт, та відбув на Бруклінську військово-морську верф, куди дійшов 28 квітня.
Але під час усього переходу на борту була напружена ситуація, бо капітан Герес заснував клуб «704» за кількістю офіцерів і матросів, які залишилися на борту до останнього і прийшли на Уліті у складі діючого екіпажу. Решті капітан відмовив у членстві, бо він не віддавав наказу покинути корабель, і всі, хто це зробив, вчинили так без наказу. Не допомогло навіть те, що кілька членів команди опинилися за бортом, викинуті вибухом у той момент, коли вони виштовхували боєприпаси за борт.
Скандал вдалося загасити тільки в той момент, коли хтось із команди нагадав капітанові, що командувач, контрадмірал Ральф Девісон, теж покинув корабель, і тоді він теж має отримати осуд капітана за те саме. Тож інцидент вичерпався, але остаточно крапку не поставлено й досі: з одного боку, люди відважно боролися за живучість корабля, з іншого – ці 704 особи могли перейти на інші кораблі, а авіаносець можна було затопити. Адже, пройшовши ряд ремонтів, він так і не був відновлений до стану, коли його можна було б використати за призначенням.
У підсумку, екіпажу було вручено дві медалі Пошани, 18 Військово-морських хрестів, дві Срібні зірки, 115 Бронзових зірок, 1 110 Пурпурових сердець і 24 персональні листи подяки. Ця частина епопеї авіаносця стала дуже символічною в різних аспектах, а вся ця історія як мінімум змушує задуматися про стійкість, вірність, справедливість… багато про що.
Отака вона була, невідома битва за Окінаву, яку ми позначили навіть не контуром, а пунктиром. І ні, це – не Куликовська битва, не Брестська фортеця і не 28 панфіловців, це – гірка правда війни, в якій героїзму було стільки, що вигадувати його могли лише підлі та абсолютно бездушні люди. І байки, вигадані ними, нам не потрібні.
Так, слава героям, яки виконали свій обов’язок!