Уперше опубліковано: 27.09.2021
Автор: anti-colorados
2 лютого «Франклін» покинув верф і через місяць приєднався до оперативної групи, яка забезпечувала підтримку десантної операції на Окінаві в рамках операції «Айсберг». 19 березня почалася масована артилерійська та авіаційна атака на острів, яка тривала аж до 1 квітня, коли настала черга висадки десанту. Завдання «Франкліна» і наданої йому групи кораблів полягало в тому, щоб висунутись у бік основних Японських островів та оперативно реагувати на спроби японців направити до Окінави флотське або повітряне угруповання. Власне, ця корабельна група здійснювала рейдову операцію і в якийсь момент перебувала за 52 милі від узбережжя Японії. Далі не заходив жоден американський корабель.
Капітаном корабля був Леслі Е. Герес, який прийняв командування кораблем у листопаді 1944 року. Це був досвідчений морський моряк і пілот, який брав участь у Першій світовій війні. Він вирізнявся високою стійкістю та дисциплінованістю, чого вимагав і від своїх підлеглих, котрі відкрито недолюблювали його черствість. Це варто запам’ятати, бо наприкінці ми повернемося до особистості цього командира.
Рано-вранці літак-розвідник з іншого авіаносця групи – USS Hancock – виявив наближення ворожого літака. Це був одиночний Yokosuka D4Y Judy, або пікірувальний бомбардувальник Aichi D3A Val, і через те що тривогу вже оголошували і скасовували кілька разів, особливого ажіотажу цей літак не викликав, і екіпаж перебував на сніданку. Проте літак спікірував і скинув дві 250-кілограмові бомби, після чого його збив патрульний винищувач Vought F4U Corsair. Але бомби лягли точно в ціль.
Одна з двох бомб влучила в середину літальної палуби, трохи попереду «острова» (високої надбудови). Вона пробила отвір у палубі та вибухнула на ангарній палубі, де стояли 22 літаки, 16 із яких було заправлено паливом і п’ять – уже озброєно. Сила вибуху була настільки потужною, що викинула літаковий ліфт № 1 нагору з його шахти, і він полетів, як ракета.
Друга бомба того самого калібру влучила в задню частину корабля і вибухнула серед 31 літака, який прогрівав свої двигуни з повними паливними баками, що миттєво спалахнули. Вибух і спалах були настільки потужними, що екіпажі кораблів супроводу відчули, як вибухова хвиля хитнула їхні кораблі, а самі вони відчули жар. Кімнату підготовки екіпажів «Франкліна» було миттю зруйновано, і в ній загинули 24 з 28 людей, які там перебували.
Паливо зайнялося як у заправлених літаках, так і те, що було приготовлено до заправки. Тут також були боєприпаси, приготовані для спорядження літаків, а частину з них уже було споряджено. Незабаром почали рватися авіаційні боєприпаси. Особливо тяжкі наслідки виявилися від вибухів некерованих ракет «повітря – поверхня» Tiny Tim із 200-кілограмовими боєголовками. Частина з них вибухала на місці, частина пролітала по палубі і вибухала від удару об перегородки.
Ситуацію ускладнювало те, що боєприпаси рвалися всередині корабля, і коли команди, розписані для боротьби за його живучість, почали гасити пожежу і спробували охолодити боєприпаси, які ще не вибухнули, з’ясувалося, що пожежні трубопроводи пошкоджено і вогонь знищив магістральну систему електропостачання. Корабель втратив хід і зв’язок і дав крен 13 градусів на правий борт. Ситуація ставала критичною, проте підручними засобами особовий склад намагався боротися за живучість корабля. Зокрема, моряки скочували за борт розпечені боєприпаси, щоб ті перестали детонувати. Якоїсь миті це не вдалося, і вибух чергового штабеля боєприпасів виявився настільки потужним, що на сусідні кораблі стали падати шматки літаків, обшивки корабля і тіла моряків «Франкліна».
(Далі буде)