Хтось може заперечити і сказати, що в Кравчука особливо і грошей не було, щоб залишити по собі пам’ять у вигляді громадського закладу культури, освіти чи охорони здоров’я, тому він і не вписався в цю історію. Але так може здатися лише на перший погляд, бо Кравчук саме в цьому сенсі вже увійшов в історію, і з ним асоціюватиметься фраза: «Хіба це будинок? Так – хатинка».
Фразу було сказано після того, як стало відомо про будинок, куплений на огидному та буржуазному Заході незрозуміло за які гроші. Загалом Льоні було не до лікарень, і тепер він намагається розповісти публіці про те, що є правильно, а що – ні, чомусь вважаючи себе моральним і духовним ідеалом чи авторитетом.
Рокіровка «Подвійний Льоня» привела до влади Льоню Кучму, єдиного президента в історії України, який шляхом «наукового тику» просидів у першому кріслі дві каденції. Слава попередника йому була ні до чого, тож багатів і купував хатинки вже не він, а його сім’я, зокрема – зять Вітя Пінчук, який розкрив свій комерційний талант саме під час правління свого тестя. Щоб не потрапити під фінансові розслідування, він взяв участь у різноманітних благодійних програмах, але не в Україні, а там, де ці розслідування могли початися будь-якої миті. В будь-якому випадку, з лікарнями – також не склалося.
Потім у нас був президент Ющенко, в чию каденцію теж з’ясувалося, що родичі в нього мають неабиякі фінансові та комерційні таланти, різко примножуючи свої статки. А от із лікарнями вийшло ще гірше. Загалом необхідність чогось подібного було зрозумілою, і навіть почався збір коштів для будівництва лікарні, але його так і не сталося, та й гроші з фонду кудись зникли.
Яким меценатом був Янукович – можна не згадувати, але що характерно, сім’я і найближче оточення виявилися просто суцільними геніями в галузі фінансів та ведення найрізноманітніших напрямів бізнесу. Досі є суперечки щодо того, наскільки важчими стали їхні кишені за його неповну каденцію в першому кріслі країни, але те, що вони грабанули рекордно багато, сумнівів просто немає жодних.
І знову ж таки, Межигір’я навряд чи можна назвати піонертабором чи санаторієм, який Янукович збудував для громадських потреб, хоча там і пеньки було передбачено, й інші оздоровчі речі. Щоправда, нам можуть заперечити в тому сенсі, що він планував ці заходи на останній рік свого правління, але «нарід» його вигнав раніше, ніж це вдалося втілити в життя, та це – навряд.
І ось минула каденція Петра Порошенка. По суті, це був єдиний президент України, який вкладав свої особисті гроші у суспільно важливі проєкти. Оборону просто залишмо осторонь, але саме за нього закінчилася епопея будівництва багатостраждальної дитячої лікарні «Охматдит». Так, він її побудував не з нуля, але до нього було багато «експертних» думок про те, що добудувати її неможливо в принципі, бо дорого, та й помилки проєктування додають проблем. Добудували, запустили. У тому числі й на власний кошт Пороха. Приблизно те ж саме можна сказати і про військову медицину.
А тут раптом з’ясовується, що й Олександр Турчинов разом зі своєю дружиною теж вкладалися у військову медицину і купували для госпіталів від речей і медикаментів до медичного обладнання та ліфтів. Про це взагалі ніхто не знав до його відставки з посади секретаря РНБО. Причому, на відміну від загниваючого Заходу, ці джентльмени не прикручували іменних меморіальних табличок чи чогось подібного, хоча це – поширена і давня практика. Відвідувачі й туристи ходять, читають і знаходять знайомі імена Пілсудського чи, нехай і невідомого, але банкіра зі Львова, які вклали свої кошти у відновлення замку. Проте ні Порох, ні Пастор цього не зробили, а публіці стало відомо випадково.
Гадаю, що ми дізнаємося про імена й інших меценатів команди Пороха, але «нарід» це не хвилює. Нарід думає своїм телевізором. Але хвиля помиїв скоро вляжеться, і нарід нарешті зрозуміє, наскільки він сліпий, тупий і далекий від цивілізації. Особливо сумно, що й розкручені «патріоти» опинилися в тому самому становищі.
Але час розставить усе на свої місця і зробить це дуже швидко, просто починаючи з завтрашнього дня, коли «кенгурація» приведе до дводенного транспортного колапсу столиці, від якого вона вже встигла відвикнути.
Ніби вчора написано. А дійсно, що нового з’явилося за той час? Та всього-навсього війна, яка змушує “сліпий, тупий нарід” наблизитися до цивілізації. Та й новонароджені “меценати” якось не поспішають чипляти таблички з своїми іменами на об’єкти вкладання своїх заощаджень. Навпаки, дуже встидаються це робити, аби не “засвітитись”. Та й черговий очільник держави сидить другий строк без “кенгурації”.
Хотілось би дізнатись думку отих сміливих ЛСД, які кричали у 19 році, що якщо щось не так піде, то вийдуть на Майдан та знесуть владу, а зараз за окремими випадками десь тихенько припаркувались. Тепер знову шукаємо свого сивочолого Черчилля-Порошенка-Турчинова-Залужного… , який би витягнув “нарід” з зеленого смердючого болота. Усе б було прикольно, якби не Поля почесних поховань у кожному місті.
Дякую за цікаву статтю.
А зараз розберем питання з точки зору економики. Візьмемо будь-яке прибуткове підприємство і визначемо приоритети. Які перши потреби виникають: персонал, обладнання, енергія, хоч яке житло для персоналу. І обов’язково хоч якій медичний пункт, бо люди хворіють, травмуються, народжують дітей, збут продукції і логістика. Медперсоналу на початковому етапі буде обмаль, ліки і обладнання мінімальні. На цьому етапі хтось буде міркувати про якусь сучасну клініку? На початковому етапі потрібно отримати прибуток, бо інакше коштів ні на що не буде. Після виходу на певний стабільний прибуток з’являється можливість планувати інши витрати. Паралельно будуть отримувати розвіток інши послуги, за умови платоспроможнисті населення.3
Повернемося до наших президентів. Кравчук: отримали незалежність, втратили ринки в Московії, потрібно шукати нові. Також був тотальний кризис неплатежив. Мабуть в цій ситуації створення сучасного медичного центру було не зовсім актуальне.
Далі був Леонід Кучма. На период його президентства припала хоч деяка стабілізація економіки, введення гривни, непогані результати в ракетобудуванні. Більшисть читачив одразу згадає передачу бойових літаків, ядерної зброї, порізку бомбардувльників. Згодний, таке було! А зараз я нагадаю деяки неприємні речи. Бомбардувальник на кожний виліт споживає десятки тон палива. До того йому потрібни тонни мастила, смазок, технічних рідин. Мінімум нальоту кожному члену екіпажу на рік – 90 годин (в арміях цивілізованих країн 200-300 годин). Поспілкуйтеся з авіаторами, які служили в бомбардувальній авіації в 90х роках. Серед пілотів і штурманів більшисть були рускіє і не усі вони були патріотами незалежної України. Техперсонал також готувався поза Україною і не усі були готові воювати проти росіян. Кому потрібні такі військові в разі конфлікту? А відносини України та РФ з першого дня розвалу СРСР були далеко не безхмарні весь час. Нагадаю, що бомбардувальники Ту виготовлялися в РФ, в частинах була тільки експлуатаційна документація. У разі нештатної ситуації викликалися російськи заводськи ремонтні бригади.
З ядерною зброєю була подібна ситуація. Єдине що я можу закинути українській стороні в цьому питанні – підрив пускових шахт. Це було геть не раціональне.
В такій обстановці якій-небуть пафосний лікувльний заклад був потрібний?
Тим хто досі пишається гаслом “Кучму геть” – те, що прийшло до влади в результаті Помаранчової революції вас посвністю влаштовує? Додатково тим що називає режим Кучми “кривавим” хочу нагадати про близько десяти високопосадовців, які чомусь покінчили з собою двома пострілами в голову.
Головне – не створювати собі кумірів і не підходити до діячив минулого з позиції сьогодняшних знань.
Олександр БІлий : 26 Вересня, 2026 о 12:50 pm
@ Тим хто досі пишається гаслом “Кучму геть” – те, що прийшло до влади в результаті Помаранчової революції вас посвністю влаштовує? @
“Найголовніше”, що зробив кучма за свою каденцію – це те, що він створив ненаситну і ненажерливу зграю бандитів, почавши продавати їм за безцінь українські підприємства, які він перед усім банкротив, а вони йому робили за це відкати. Потім ці бандиті скупили всі наші ЗМІ і переродилися в найнебезпечнішу структуру олігархату. Усі їхні прізвища відомі: пінчуки, кало-мійші, ахметові, фірташі та інш.
А що таке – ЗМІ у руках чужинців – ми всі тепер чудово знаємо, бо випитали це на своїй власній шкурі. Коли всі сили (не)наших ЗМІ були кинуті на очорніння опозиції та вихваляння зе-потвор. Тепер в нас йде кривава війна, яку ніхто не хоче закінчувати: ні трупин, ні зе-чмо. І ми всі знаємо – чому.
А ще я пам’ятаю, як при цих мерзенних чучмі і прем’єр-міністрі лазаренко нам, які працювали у бюджетній сфері, не сплачували з/платню по 1,5 місяці. Зате, вони собі старанно набивали “кубишку” на “чорний день”, який власно для чучми так і не наступив. Зараз знаходиться в Монако, бо в Києві справжнє жахіття. А люди тоді ходили, як тіні. Деякі непритомніли від недоїдання. Але вони цим не заморачивалися.
Ще пам’ятаю, як президент Казахстана Н.Назарбаєв зробив собі законодавчо вплив на ключову політику країни пожиттєво, назвав себе “єлбаси”. ВІн керував країною майже 30 років і лише під тиском казахського народу він був змушений звільнити країну від свого впливу.
“Згідно поправок передбачають внесення змін до статті “Про першого президента” та дозволять позбавити Назарбаєва довічних посад голови Асамблеї народу та Ради безпеки країни”. (2022р.)
Ось, подивися на це наш чучма і вирішив і себе зробити пожиттєвим президентом. Але, ж в нього нічого не вийшло, хоча в ВР і був подан запит на це. Він пролетів зі своїми дурними забаганками. Тоді з’явилися протестні рухи по всій україні з гаслами “Вісна без кучми” і інш. І він пішов на “дембель” з накраденим у народа баблом.
Ще кажуть, що за каденцію цього діяча були створені розстрільні загони, які вбивали всіх, хто був неугодний кучмі. І генерал пукач, якого звинуватили у вбивстві Гонгадзе, і якому дали довічне, каже, що “зі мною має сидіти кучма”.
Дуже емоційно, але нагадує курс “Економіки соціалізму” в радянському інституті (я учився в інституті в в 70х).
Шановний anti-colorados дуже полюбляє також нізпровергати “Капітал” Карла Маркса. Наприклад для мене в курсі “Політекономія капіталізма” якій заснований саме на цій праці, було все зрозуміло і логічно. Як проходив розподіл праці на ранніх стадіях розвітку суспільства, чому одні люди богатіли і ставали роботодавцями, а інши бідніли і ставали найманими працівниками. Як розвивалася система оподаткування, перерозподілу коштів бюджету, визначення приоритетів, винкнення цехів, боротьба за право мати власних представників в органах влади і таке інше.
Головне – хто в тій чи інший суспільній групі візьме на себе відповідальність за наслідки діяльности. Це був довгій і суперечливий шлях.
Ви згадали Павла Лазаренка, а я нагадаю що Віктор Ющенко в ті часи був головою Нацбанку, а потім прем’єром. До нього в ті часи у вас претензій не було. Юлія Тимошенко раптово з гсподині порносалонів в Дніпропетровську раптом стала головою ЄЕСУ. Де робота в райкомі комсомолу і порносалони і де потужна енергетична компанія?
В 90х я служив в армії і також пам’ятаю невиплату грошового забезпечення протягом двох місяців. При тому не платили не тільки досить пристойні на той час суми офіцерам. а солдатам жалки кріхти. Усе це було.
Я згадую розповіді селян в селі, де наши солдати заробляли овочи для солдатської кухні. Селяни не хотіли розпаювання колгоспу (якій ніколи не був заможним), не хотіли самостійно вирощувати ті самі овочи і зерно. НЕ ХОТІЛИ!
Також згадую акціонування Полтавського турбомеханічного заводу (там працював мій тесть). Зібрали працівників в великому приміщенні, почали розповідати про переваги акціонування підприємства, яке вже кілька місяців ледве жевріло. Не тому, що хтось хотів його збанкрутувати, не було замовлень і збуту продукції. Як ви пам’ятаєте, в кінці 80х- на початку 90х був кризис неплатежив, голопувала інфляція. Працівники проголосували за акціонування, згодом отримали акції. Безкоштовно! Але манна з неба чомусь не впала. За кілька місяців почався розпродаж акцій акціонерами за гроши або за “стеклобакси”. Жоден олігарх той завод не купив (обладнання переважно часів Другої світової – трофейне, або 50х-60х років). В 1998-1999 роках я працював в дрібнооптовій фірмі і двічи звертався на завод з пропозиціями. Перший раз з замовленням на обладнання для заправки акумуляторів кіслотой. Це не турбіна для електростанції. Замовник у мене був надійний, згодний на авансування до 50 відсотків вартості проєктування і виготовлення перших п’яти екземплярі. Завод тоді вже проходив рівень плінтусу і рухався до рівня міської каналізації. Але відмовився від пропозиції. Другій раз я звернувся з пропозицією реалізації трьох непроданих пересувних насосів, які завод вже пів року не міг реалізувати. На майданчику було близько 10 таких станцій. Але директор відмовився мати справу з посередником. З часом половину тих станцій продали майже по ціни металобрухту, залишок віддали на металобрухт.
Чому я усе це написав? це ілюстрація того, в якіх умовах була економика. Спеціально до банкрутства доводили небагато підприємств, більшисть збанкрутувала з інших причин. Наприклад, одне випускало гарну цивільну продукцію, але головною були електрожгути для підводних човнів. Перестали в московії будувати підводні човни і суміжники сіли в калошу, з якої вже не вилізли.
Олександр БІлий : 26 Вересня, 2026 о 5:20 pm
Цікавий коментар. Дякую Вам, пане Олександре БІлий.
Про Ющенко тоді дійсно ніхто і не чув. Тому, що народу було зовсім нецікаво, хто керує НБУ.
А про цю пройдисвітку “ти-мошенницу”(капітельман-григян) вже тоді ходили подібні слухи. До речі, на ютубі було жахітливе відео про її зв’язки з криминалом. Ну, уявляєте собі, що її знав сам семен могилевич! А хто він такий? Оооо…єтта шота з чимось.
З Вікі: “Семе́н Ю́дкович Могиле́вич — український бос, кримінальний авторитет, російської організованої злочинності. Побудував високоструктуровану, злочинну організацію в складі американської мафіозної родини, понад 250 членів організації є його родичами”.
Но народу це нецікаво, хоча наврядчи вона пройде в цей раз в ВР, не кажучи вже про те, що вона кожен раз намагається стати ще і президентом нашої держави.
Цікаво про нього почитати. Особа зовсім непотопляєма. Можливо, власно його зв’язки допомогли створити тимошці та її поплічнику лазаренку повну монополію на газовий хаб в нашій країні. Але це тільки мої припущення.
Ось про нього: https://www.google.com/search?q=%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD+%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87&rlz=1C1IXYC_ruUA964UA964&sourceid=chrome&ie=UTF-8
Дякую, цікава інформація!