Про банки цілей (Частина 3)

Автор: anti-colorados

А тепер повернемося в Україну і просто зазначимо, що ворог не може завдати ударів по НПЗ, хімзаводах типу «Азот», збройових заводах, морських базах та цілій низці цілей, які можна перераховувати довго й нудно. Ба більше, величезна територія країни грає з ними злий жарт, бо питання транспорту там стоїть набагато гостріше, ніж в Україні. Скажімо так, з першого дня широкомасштабної війни в Україні немає повітряного комерційного сполучення, і всім зрозуміло чому.

І ось тепер ми підійшли до того моменту, коли власними силами ми можемо покласти таке у ворога. Наслідки такої зміни ситуації для ворога будуть просто катастрофічними. У нас немає великих газових і нафтових родовищ, а відповідно – великих компресорних і насосних станцій і ще багато чого, а ворог усе це має як безперечний актив у мирний час і як жахливу критичну вразливість під час війни.

Такий стан справ дає Україні просто невичерпний банк цілей, і питання тепер впирається тільки в кількість засобів ураження, якими можна відпрацювати по цих цілях, їхню дальність і масу бойової частини, якої має бути достатньо для ураження добре укріплених мішеней. І ось зараз ми підходимо до того рубежу, коли всі ці вимоги виходять на достатній рівень і, відповідно, можна витягувати з банку цілей будь-які активи на вибір та комбінувати їх на свій розсуд так, щоб досягти максимальної шкоди. А ворог такого не має. Він має достатню кількість засобів ураження, але не має цілей, які могли б завдати шкоди, порівнянної з тією, якої їм завдає Україна.

Багато з них це вже розуміють, як розуміють і марність ударів, які виконують їхні генерали. При цьому їм уже зрозуміло, що генералам треба показувати прутіну «роботу», і через те що до царя не доходять ті об’єктивні умови, про які сказано вище, боєприпаси витрачаються казна як, доводячи ненависть і навіть лють українців стосовно лаптів уже за межі можливого рівня. При цьому їм зрозуміло, що майбутня зима саме для них буде не такою, як минула. І не тому, що в середньому вона холодніша, ніж в Україні, а тому, що в тому самому банку їхніх цілей доступними стають взагалі критичні активи, прикрити які банально нема чим. Тож там пишуть приблизно таке:

«Нещодавні удари вивели з ладу кілька наших НПЗ, включаючи Капотню (МНПЗ). Можемо констатувати, що в моменті втрачено приблизно 40% переробки. Ремонти на цілій низці підприємств будуть тривалими – не менше двох місяців. Такими темпами до Нового року пального може стати ще менше».

Це – одкровення великого фахівця у нафтовій галузі, і це його оптимістичні оцінки, бо за песимістичні там легко присісти на «п’ятірку». А ось які загальні міркування про той самий період висловлюють високопоставлені чоботи:

«Війна вже наприкінці цього – на початку наступного року буде більш тотальною, торкнеться більшої, ніж зараз, частини росії. Процес іде, але головні зміни – попереду. В цих умовах главою уряду, другою людиною в росії, яка зможе контролювати все, пов’язане з нашою обороною, економіку та інші важливі питання, має бути фахівець із військовим досвідом. Андрій Ремович на цю роль ідеально підходить».

Під «більш тотальною» війною тут якраз мається на увазі, що під удар потраплять такі об’єкти їхньої критичної інфраструктури, яка їх ще не знала. Тобто знову йдеться про непорівнянність уразливості України та курника за рахунок зазначеного вище банку цілей. Тому тут ще велике питання про те, хто з більшим острахом чекає майбутньої зими. Ну, а ми, кожен на своєму місці, робимо все можливе для того, щоб наша персональна стійкість стала комусь опорою, щоб у підсумку ця стійкість стала загальною і міцнішою. Не дочекаються, с*ки!