Із життя автократів

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Давно відомо про те, що ще товариш Сталін вказав на важливу особливість совкового і пізніше – постсовкового виборчого апарату. Він сказав про те, що не має значення, як голосують, а важливо, як порахують, і тим самим звернув увагу на непересічну роль персоналу, зайнятого підрахунком голосів. Про це чудово знає не тільки прутін, а й Додік. І якщо у Додіка виникають проблеми з людьми, яких він призначає або ж висуває на потрібні напрями, то у прутіна з цим немає проблем у принципі.

Хоча з Додіком якраз усе зрозуміло. Досвідчені політичні діячі знають про те, що занадто наближатися до Додіка – небезпечно, якщо ти не маєш на нього якихось серйозних даних, як його спецпредставник Вітьок, який потроїв свої статки за половину другої каденції Додіка. Всіх інших, безумовно, кинуть, а дехто ще й сяде у в’язницю. Не дивно, що американська публіка дуже скептично ставиться до його обіцянки виплатити всім американцям по п’ять кілобаксів у разі перемоги на майбутніх виборах.

Одні вже зрозуміли, що у Додіка просто немає таких грошей, а казенними грошима розпоряджається Конгрес, а інші розчарувалися в таких промовах, бо пацієнт уже втретє обіцяє халявну роздачу грошей, але попередні два рази він усіх кинув. А от прутін – пам’ятає заповіт свого далекого попередника і не дає дурних обіцянок черні, зате тихо нагороджує тих, хто правильно порахував йому вибори. Так, найрізноманітніші джерела, в тому числі з їхньої виборчої системи, за найоптимістичніших розкладів давали 35% тим, хто проголосував за партію прутіна «Є**на росія», а до 57% докрутили ті, хто «правильно» рахував. Ось що з цього приводу сьогодні спливло в нейтральній пресі:

«Онучка голови Центральної виборчої комісії (ЦВК) Елли Памфілової, 24-річна Ірина Кезіна, стала власницею 237-метрової квартири в москві… Йдеться про житлову площу з 70-метровою вітальнею в дев’ятиповерховому будинку на Рочдельській вулиці, побудованому в 2000-х роках. Серед інших там мешкають мер москви Сергій Собянін, голова Сбербанку Герман Греф, голова Конституційного суду Валерій Зорькін та колишній генпрокурор Юрій Чайка. Будинок перебуває під цілодобовою охороною ФСО. Вартість квартири становить 200 млн рублів, проте Памфілова отримала її від держави безкоштовно і переписала на онучку».

І це в той час, коли їхні оглядачі пишуть про те, що одразу після закінчення виборів було виконано контрольний постріл в іпотечну програму, на якій тримався весь будівельний бізнес курника. Ставки за іпотекою підняли в кілька разів, і тепер вона зжила себе як явище. І в цей самий час такі подарунки з царського плеча летять легко і невимушено. Тож Йосип Віссаріонович ось уже майже три чверті століття як утопився в калюжі власної сечі, але справа його не померла і, що називається – живіша за всіх живих.

А от у кидали Додіка все складається не дуже добре, причому по всіх фронтах. У нього вибори ще попереду, і зараз будь-які гучні заходи обов’язково відбиваються на рейтингу Республіканської партії, яку Додік вважає своєю кишеньковою іграшкою. Він доклав максимум зусиль для того, щоб американці, уподібнившись до совків, стали скандувати: «Ми говоримо «партія», розуміємо – «Тромб»! Ми говоримо «Тромб» – розуміємо «партія»!»

Але тепер безперервна низка великих і маленьких, але болючих невдач робить Додіка токсичним настільки, що у кандидатів-республіканців починається прозріння такого плану, що якщо до виборів не дистанціюватися від шефа, то можна все програти. А старий чубоносець підкидає дровцята до цього смердючого багаття.

Так, буквально щойно він оголосив про те, що анулює доступ до Білого дому журналістам CNN, MS NOW та Politico. Причому, зробив він зі властивою йому жовчю та публічністю. Він ще не каже якось на зразок «Ми повеліваємо», але вже близько до цього, проте, як виявилося, дід хотів узяти високу та дзвінку ноту, але в результаті – обробився легким переляком. А переляк виник після того, як суд призупинив розпорядження Тромба до виборів, і просто завтра журналісти зможуть повернутися до Білого дому. І це після його величних промов. Закінчити цю історію можна було б словами «жадібність фраєра згубила», але виникає питання, жадібність це була чи тупість.