Про «беспредел» (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

У США зараз відбувається саме те, що можна було легко передбачити ще півтора року тому, а саме – Додік упивається своєю безкарністю і діє вже навіть не в режимі гопника, а як справжній «беспредельщик». Насправді між цими двома визначеннями є величезна різниця чи навіть прірва сенсу. Гопники – грабіжники, грабіжники, нальотчики чи як там їх ще можна назвати, діють відповідно до своїх власних правил, не зрозумілих для зовнішньої публіки, але непорушних для них самих. Це – окрема тема, але тут важливе те, що вони, безумовно, повинні діяти швидко і максимально непомітно.

Принаймні так, щоб переслідувачам було складно визначити не тільки те, хто це був, а й скільки було учасників нальоту, куди і як вони зникли. «Беспредельщики» не мають ні внутрішніх правил, ні зовнішніх, а все тримається на принципі «Роблю тому, що можу». Ну, а можливість ця походить від застосування сили та відсутності адекватної відповіді. У минулі часи така публіка дуже дивувалася з того, що такий світогляд виявляється дуже програшним у місцях не настільки віддалених.

Але це відбувалося саме тому, що «биків» таки вибивали з їхньої системи координат, і вони опинялися там, де є свої неписані, хай і дуже дивні правила, які працювали в таких обмежених умовах. Тобто пацієнт, який «не бачив берегів», опинявся в ситуації, коли його уявлення про те, що він може, дуже швидко звужувалося зовнішніми чинниками. І ось у Штатах явно кримінальний тип опинився на тому єдиному місці, де він не має взагалі жодних обмежень.

Права, закони, пристойності, Конституція, зрештою, для нього завжди були чимось мерзенним, але він був змушений підлаштовуватися під систему зовнішніх обмежень, з огидою та зневагою до цих механізмів. А тепер він скинув із себе все це і діє так, як діяв би і раніше, якби не мав якихось стримувальних чинників. Йому це подобається, і він упивається цим станом відкрито та демонстративно.

Такого у Штатах ніколи не було, бо традиція передбачала, що перша особа, обійнявши свою посаду, крім усього іншого, запускає режим самообмежень і тим більше демонструє свою повну повагу до чинних норм і правил. Це й зрозуміло, адже перша особа – публічна за визначенням і тому має бути взірцем для населення країни. Але це – не про Додіка. Він не тільки нічого такого не дотримується, а й тепер відкрито демонструє зневагу як до юридичних, так і до моральних та етичних норм, які в США завжди були чимось на кшталт наріжного каменя, на якому побудовано різношерсту націю емігрантів.

При цьому складається враження, що у Тромба є список найбільш ненависних для нього норм, які в США є чимось на кшталт священної корови у індусів, і він навмисно справляє в них потребу, щоразу підтираючись відповідним текстом чи фактом. Так, тепер усім зрозуміло, що Додік хотів запиляти прибудову до Білого дому, називавши її «бальною залою», а насправді – філію циганського табору, тільки для того, щоб прийняти в ній Сі Цзіньпіна і приголомшити його розкішшю та великою кількістю золота. Тобто він усе це робив для того, щоб по-багатому влаштувати посиденьки з керманичем Сі.

До речі, Додік кілька разів говорив про те, що йому соромно приймати іноземних лідерів у такій убогій халабуді, як Білий дім. Якби його воля, він би зніс його весь, щоб побудувати свій Версаль, пардон, Ермітаж, для того, щоб не було соромно перед крутими пацанами. До речі, нинішні представники зеленої влади могли б поділитися з Додіком досвідом власної циганщини. Принаймні, один із діячів ВР побудував під Києвом власний Версаль, поки «орендував» житло у тещі, за що з бюджету виклянчив собі компенсацію. Але це – інша історія.

(Далі буде)