Уперше опубліковано: 19.09.2016
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
Сьогодні, 20 вересня, відбуваються вибори до Держдуми росії. В архіві ЛО збереглися статті про підсумки аналогічних виборів, які відбулися п’ять і десять років тому, – у 2016 і 2021 роках. Пропонуємо невелику ретроспективу цього «свята демократії».
***
Як і слід було очікувати, росіяни проголосували за «нехай так і буде». Путін, будучи вродженим шахраєм, назвав це «стабільністю». За великим рахунком, те, що заявляє путін, – не обман, це саме шахрайство, а точніше – його різновид, який називається «розвести лоха». Люди, які мають мінімальні пізнання у правилах арештантського життя, легко впізнають принципи, за якими діє владімвладімич.
Один із фундаментальних принципів каже: якщо є лох, то розводити його – не западло. Тим, хто потрапив у буцегарню, слід остерігатися зарахування до розряду «лохів», бо це несе масу неприємностей. Є стара пам’ятка, яка регулює тональність внутрішнього світу арештанта, описана в сучасній літературі досить точно: «Не вір, не бійся, не проси». У ній вже міститься порада – не стань лохом, і стоїть вона на першому місці. Але є і простіший варіант принципів побуту вже в тюрмі: «Не стукай, не позичай, не грай». З цієї трилогії найважливішим є саме третій принцип: «Не грай», – бо порушення цієї поради веде до порушення перших двох і до великих неприємностей. Справа навіть не в тому, що ти обов’язково нарвешся на того, хто грає (в карти, нарди – не важливо) краще за тебе, або на затятого карткового шулера, а в тому, що, не маючи досвіду, ти потрапиш у ситуацію, коли не розумієш, що стоїть на кону. Досвідчені арештанти легко сформулюють мету гри так, щоб лох розумів її по-своєму, а насправді – йтиметься про інше. Гра на «интерес» або «победу» стає неприємним сюрпризом для лоха, і він влазить у такі борги, з яких уже не вибратися, бо такі борги йдуть за ним через весь строк ув’язнення.
Тобто найперше арештант сигналізує про те, що він лох, а після цього фахівці шукають інструмент, яким його найкраще розвести. Найчастіше використовується подвійне розуміння слів. Тобто лох погоджується на те, чого не зрозумів на початку. І коли він погодився, то йому пояснюють суть домовленості. Це роблять арештанти зі стажем, і лох розуміє, що нерозуміння термінів його занапастило.
Так от, якщо повернутися до російських виборів і путіна, то тут чітко простежується блатна гра в «розведення лохів». Тут настільки багато арештантських ходів, що їх перерахунок склав би цілий том, але ми звертаємо увагу лише на той момент, який акцентує сам путін. Тобто він привертає увагу громадськості до певного поняття, достовірно знаючи, що громадськість (лох) явно шукатиме в ньому сенс, відмінний від того, який вкладає сам путін.
Отже, що росіяни розуміють під стабільністю? Напевно, це якийсь набір тієї погані, який наполегливо впорскується в їхній мозок телевізором. Напевно, це відсутність бандерівців, НАТО, геїв та чогось подібного. Тобто того, чого ніколи не буде за визначенням, або того, що насправді їх не стосується чи просто не несе ніяких незручностей.
А, між іншим, насправді стабільність – це відсутність змін, або консерватизм. Таке явище спостерігається тоді, коли суспільство досягло піку свого багатства чи розвитку і вирішило заморозити цей стан у часі. Успішний прояв стабільності полягає в балансуванні на досягнутій точці комфорту. Сукупний максимум того, чого досягла нинішня рф, було досягнуто приблизно на початку 2008 року. Ціни на нафту зростали, міжнародний авторитет путіна, росії й самих росіян був високим як ніколи. Путін роз’їжджав світом і впивався своєю славою, російські корпорації входили у верхній список найуспішніших компаній світу, російські товстосуми на ура приймалися в країнах Заходу, і навіть явно кримінальний капітал не завдавав їм жодних неприємностей. Справді, спробував би американець чи англієць вийняти з нізвідки пару десятків мільярдів доларів – у нього виникли б проблеми, що вимірюються двома чи трьома довічними строками.
Але з моменту вторгнення у Грузію ситуація стала змінюватися. Ціни на нафту ще зростали, і ілюзія непохитності точки комфорту зберігалася. Але фінансові розвідки країн перебування багатомільярдних статків росіян уже почали роботу в напрямі документування всіх порушень, які неминуче супроводжували накопичення цих гігантських сум. Мало того, найвпливовіші кола Заходу почали готуватися до конфронтації, яку путін окреслив ще у 2008 році. Справді, різке збільшення виділення коштів на оборону за повної відсутності зовнішньої загрози може трактуватися виключно як підготовка до агресії.
2014 рік став переломним. Росія таки розв’язала війну в Україні, а наступного року – і в Сирії. Крім того, Туреччина, Балтія і навіть Німеччина вислухали погрози не просто військового характеру, а навіть про застосування ядерної зброї. У цей момент російські бізнесмени відчули напружене дихання в себе за спиною, а росіяни – різку зміну ставлення як до себе, так і до росії. І на довершення всього – впали ціни на нафту й газ, вкинувши економіку росії в зовсім іншу реальність. Тепер для черні вже явно не вистачає крихт з панського столу, і з кожним місяцем ситуація стає дедалі загрозливішою. На думку багатьох спостерігачів, вона стала фатальною вже на зламі 2015–16 років. Тобто що б не робив тепер уряд рф, крах уже неминучий. Який формат катастрофи чекає на росію – окреме питання, але сам її факт уже мало в кого викликає сумніви.
Мало того, це розуміють і у кремлі. З огляду на зміну риторики, там уже інакше ставляться і до санкцій, і до цін на нафту, і до політичної ізоляції рф. Сам путін вже може вискочити лише до Білорусі, Китаю чи КНДР або до країн, з якими є спільні кордони і де його точно не кинуть у буцегарню.
І ось тепер повернімося до терміна «стабільність». Насправді путін має на увазі продовження свого царювання і пограбування казенних коштів. Цьому не повинно заважати ніщо. Ось це і є те незмінне, що залишилося з далекого 2008 року. Все інше не має ніякої стабільності. Воно рухається в яму, і, до речі, напрям цього руху теж потрапляє під поняття стабільності по-путінськи.