Автор: anti-colorados
Можливо, однією з наших сильних сторін було усвідомлення того, що противник у всіх аспектах матеріальної частини нас перевершує таким чином, що нам просто не вдасться досягти паритету, а тим більше – обігнати його, і це змусило воювати вмінням, винахідливістю та хитрістю. А чи є ця якість, чи її немає у конкретної армії, з’ясується тільки після початку бійки, як і заповідав фон Мольтке. Саме тому сама формула «якщо Україна зуміла за шість місяців, ми зможемо за шість тижнів» говорить про те, що у Польщі на рівні уряду так і не зрозуміли, за рахунок чого Україна змогла, і велике питання в тому, що зможе їхня власна армія. У 1939 році поляки теж були впевнені, що зможуть відбитися, і навіть не підозрювали, що на прикладі німецько-польської частини великої війни демонструватимуть те, як виглядає класичний бліцкриг механізованої армії.
Зрозуміло, що наші партнери намагаються враховувати досвід війни в Україні для того, щоб планувати операції можливої війни вже для власних військ, проте навіть американська армія, яка не має нестачі в бойовому досвіді, війну такого рівня не витягує. Вже кілька спільних навчань показують, що американці, навіть постійно черпаючи досвід бойових дій, яким щедро діляться ЗСУ, все ж таки виявляються не готовими до такого формату бойових дій, як не готовими вони виявилися і в Ірані. А, між іншим, там вони мають максимальну перевагу в авіації, про яку згадує Сікорський.
Іран поки що відбивається, взагалі не маючи авіації, як і Україна практично зуміла виграти морський бій за Чорне море, взагалі не маючи флоту. Тож у промові Сікорського безумовно позитивним є те, що він з упевненістю говорить про те, що польська армія не має наміру піднімати лапки вгору в разі чого. Ось це вже добре і, безумовно, має самодостатню цінність. Хоча й тут є нюанси. Так, над Румунією та країнами Балтії вже активно збивають російські дрони і, власне – переступили першу межу, демонструючи лаптям свою рішучість застосовувати зброю, а поляки поки що нічого подібного не продемонстрували, окрім повідомлень про те, що по тривозі підняли винищувачі, які грізно гули в небі.
Плюс до того, дивлячись на війну в Україні, вони все одно значно збільшують свій парк танків за рахунок південнокорейських машин. Тут ми просто зробимо паузу і зазначимо, що в нас ніколи не було достатньо багато саме сучасних танків, і, можливо, той, хто володіє значним їх парком, зможе їх застосувати інноваційно і так, як у нашій війні у нас не вийшло через дефіцит, а у лаптів – з іншої причини. Щодо авіації, то, за відкритими даними, у них на озброєнні перебувають 48 винищувачів F-16C/D Block 52+. Польща також замовила 48 південнокорейських літаків FA-50 та 32 винищувачі F-35A, перші з яких уже прибули на авіабазу «Ласк». Поки що це не виглядає якось по-особливому переконливо, але все одно в них є чим розпорядиться в разі чого.
Можливо, у поляків це вийде краще, і, напевно, кількісні показники їхніх систем озброєнь допомагають їм робити оптимістичні висновки і не менш оптимістичні заяви. Ну, а як воно виглядатиме насправді – побачимо. Принаймні, саме із загального настрою і починається будівництво каркасу саме воюючої армії.
І ось після цієї заяви з нафталіну виринув Коля Патрушев і у властивій йому манері зробив грізне попередження на адресу Варшави:
«У разі вступу Польщі у військові дії проти росії, наша країна застосує весь арсенал наявних у неї сил і засобів, і польська державність припинить своє існування за два-три дні».
Загалом Коля знову запустив свою шарманку і фактично розповів про «Варшаву за три дні». І що характерно, в нього є два синки: Діма – 1977 року народження і Андрюша – 1981 року народження, і жоден з них якось не був помічений у штурмових загонах у напрямку Малої Токмачки. Крім того, Коля заявив, що в ході війни з Україною вони не використовують усі свої можливості, мабуть, тим самим виправдовує майже п’ять років гарячої фази без кардинальних успіхів. І тут складно зрозуміти, що він мав на увазі – ядерну зброю чи таємні мощі. Але, як не крути, Сікорський потрапив у дуже болюче місце, і лаптів від цього дме аж до діареї, а у Патрушева навіть очі з орбіт вилазять.
Тож ось така словесна війна вже почалася між Польщею і лаптями, поки Додік облизує друга володимира, а той – оплачує весілля його синка, Додіка-молодшого, через свою людину, яка грає роль задньої кишені штанів царя, так би мовити, в місці, ближчому до таємної валізи. Але це – інша історія.