Уперше опубліковано: 02.08.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Блумберг сьогодні видав дуже цікавий матеріал, який гарантовано залишиться поза увагою через свою специфічність. Ідеться про адвокатську практику в Лондоні, і не про практику загалом, а про позови юридичних та фізичних осіб, так чи інакше пов’язаних із мордором. Там цю частину практичної юриспруденції називають «транскордонними спорами», і здебільшого спір іде між федерастами, які обрали місцем вирішення спорів суди Англії. Для того щоб не було питань про юрисдикцію, швидше за все, там виникає або друге громадянство осіб, які беруть участь у спорі, або якісь активи, розміщені на території Великої Британії. В будь-якому разі, за наявності підстав мільярдні мішки вирішують свої спори не в себе на батьківщині, а за її межами.
Це й зрозуміло, адже будь-який, навіть миршавий мільярдер просто повинен був набути собі британських активів. Зазвичай усе починається з нерухомості в якомусь престижному районі Лондона. Так, Янелох Боневтік, наприклад, має таку нерухомість недалеко від Бейкер-стріт, де любив пиляти скрипку Шерлок Холмс, і тому він міг би пояснити, чому їх туди так тягне, як мух на круасани, виготовлені не з тіста. Але хто ж йому поставить подібне запитання, якщо навіть про рояль не запитують? Адже у нас преса давно має ось такий вигляд:

Але власні апартаменти – це завжди лише початок. Потім викуповується або весь будинок повністю, або з’являється нова нерухомість у вигляді маєтку із замком. І зрозуміло, що в разі виникнення спорів нікому на думку не спаде судитися в Басманному суді, де однозначно виграє той, хто організує дзвінок із більш високого кабінету. А якщо так, то, прикинувши власні зв’язки та зв’язки опонента, кінцеве рішення суду можна легко вирахувати ще до подання самого позову.
Саме тому Лондон став тим місцем, де судилися буквально з будь-якого приводу, від поділу майна під час розлучення, як це сталося у випадку з мільярдером Потаніним (ціна питання – п’ять мільярдів доларів), до битви олігархів – знаменитої судової епопеї між олігархами першої хвилі Березовським та Абрамовичем. Тоді вони судилися за розподіл прибутку від нафтової компанії «Сибнєфть» на суму 6,5 мільярда доларів. Між іншим, під час цього процесу лише адвокатські компанії і лише офіційно отримали гонорари на суму понад 70 мільйонів фунтів стерлінгів, або 83 мільйони доларів США.
Тобто практично всі спори, які виникали між федерастами з товстими гаманцями, виносилися до Британії, і дійшло до того, що Лондонський комерційний суд у період 2020–2021 років на 74% був завантажений саме такими справами. Між іншим, рішення цього суду було легко виконати в нормальних країнах, де й перебуває більша частина активів сторін. Рішення ж московського суду, яке матиме навіть дуже мокру печатку, ніхто не ризикне використовувати навіть як туалетний папір, попри те що його перед цим можна ґрунтовно пом’яти.
Але ось ситуація стала різко змінюватися, хоча причини для цього було закладено ще десять років тому. Так, Саймон Бушелл, адвокат, який створив російську практику юридичної фірми Herbert Smith Freehills, сказав про те, що прийняття знаменитого Закону Магнітського від 2012 року, який дозволив США санкціонувати іноземних чиновників за порушення прав людини, дозволило йому зрозуміти, що в найближчій перспективі взаємодія з російськими клієнтами суттєво скоротиться.
(Далі буде)
