Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
За останні кілька днів складається враження, що питання панди, яку прутін так і не зміг подарувати Кабаєвій, має свої небезпечні для царя наслідки. Між іншим, тут немає навіть натяку на іронію, бо незліченні багатства і нічим не обмежена влада ламала психіку й не таких сірих пацієнтів, як прутін, і в такому випадку, відчувши себе повелителем усього, персонаж починає виконувати дедалі дикіші речі за різними напрямами своєї діяльності, а фантазії у нього стають дедалі вагомішими.
Напевно, загальною ознакою того, що психіка безповоротно деформувалася, є захоплення такого діяча власним безсмертям. І це стосується не лише прутіна. Ще з античних часів відомо про те, як володарі та повелителі, здобувши буквально всю владу і, відповідно – всі багатства, які можна було в принципі отримати, упорювалися персональним безсмертям. Хтось оголошував себе богом і думав, що цей почесний титул точно вбереже від смерті, хтось купався в крові незайманих дівчат, а хтось радикально змінював свою кухню і так, щоб не всі про це знали, починав харчуватися немовлятами.
Недарма ж до нас дійшли міфи про те, що страшній тварині приносили в жертву немовлят або юнаків та дівчат. Списували все це на Мінотавра чи на якогось подібного звіра, але всім зрозуміло, що такого звіра не було і не могло бути в принципі, але якщо ця частина міфів точно стосується чогось незрозумілого, то жертви, які приносилися щорічно у вигляді спеціально відібраних людей чи немовлят, – факт незаперечний. Причому в міфах прямо вказувалося, що ці жертви слугували їжею для страшного звіра. Але якщо звіра не було, то хто їх вживав у їжу?
Усе це до того, що ось такі діячі вважали, що вони здобули собі все, що можна, і залишилася проста дрібниця – безсмертя. В результаті при дворах володарів з’являлися алхіміки, чаклуни, маги та інші товариші, представники естрадно-циркового жанру, які за високі гонорари розробляли секретні зілля, щоб дарувати замовнику безсмертя. Прутін уже досить давно просемафорив зовнішньому світу про те, що він проскочив цю межу, бо спрямував на розробку чудодійного зілля, яке розробляє група особливо обдарованих фахівців, щонайменше 26 мільярдів доларів. Ця сума була релевантною станом на весну поточного року і, швидше за все, зараз вона вже перевалила за 30 мільярдів.
Наближення ж до цієї межі прутін анонсував власним ротом ще років 20 тому, коли з сумом констатував, що у світі немає фігур, які хоча б близько стоять поряд із його величчю, і тому йому просто нема з ким поспілкуватися на тому високому рівні, який він досяг власною лисиною. Тоді ці його промови переказувалися кількома персонажами, і вони ж давали різні короткі списки осіб, які, як орієнтири, прутін називав можливими співрозмовниками. Дивно, але у виконанні всіх джерел був присутній Махатма Ганді.
Очевидно, що прутіна приваблювала популярність цього історичного персонажа, але все ж таки себе він бачив набагато вище, бо, дивлячись на індійського діяча, він, напевно, прокручував у голові відому фразу «Якщо ти такий розумний, чому ти такий бідний?» Тобто він вважав, що Ганді, звісно, був розумним, але все ж таки лохом, бо не зміг собі намутити навіть якогось смердючого мільярда доларів. А ось він, прутін, зовсім позбавлений такої вади і тому він знаходиться набагато вище за Ганді.
(Далі буде)