Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Якщо на певний час забути про географію, особистості та якісь партійні прапори і запитати будь-яку людину, яка має права голосу у своїй країні, про те, які якості повинен мати кандидат на перше крісло, то, напевно, більшість сформулює одну й ту саму вимогу, але різними словами. Якщо дати час обивателю розібратися в цьому питанні, він навряд чи може відповісти, що кандидат неодмінно має бути розумним. Це й зрозуміло, адже найзнаменитіші лиходії точно не були дурнями, так само і з іншими якостями, і врешті-решт залишиться головна якість – «щоб не крав».
Адже якщо він не краде, то це означає, що він не ставить за мету набивати власну кишеню і буде діяти на користь того ж самого виборця. Тобто він спрямовуватиме сили й кошти на те, щоб життя за його правління ставало легшим, безпечнішим і багатшим. І навпаки, якщо такий пацієнт іде на перше крісло виключно для того, щоб набивати власну кишеню, то йому точно буде не до того, щоб підвищувати те, що називається рівнем добробуту.
Загалом тут немає нічого дивного, і кожен кандидат знає, що саме на цьому слід наголошувати у своїй передвиборчій кампанії. Причому, залежно від рівня власного розумового розвитку та його уявлення про такий у електорату, ця ідея може просуватися як прямо, так і в добре замаскованому вигляді. Наприклад, відомий кандидат, потім – і президент, одним із головних своїх передвиборчих гасел поставив викорінення «глибинної держави». Це саме те, що публіка хотіла почути, бо вважала, що чиновників розплодилося понад будь-яку міру і вони поглинають масу ресурсів, які могли б іти якраз на підвищення рівня життя населення.
Інший такий самий діяч вирішив йти напролом, бо й фантазії особливої в нього не було, та й електорат свій він вважав одноклітинним планктоном, з яким треба спілкуватися якомога простіше, а будь-яке ускладнення комунікації тільки нашкодить. Тому він пообіцяв закінчення епохи бідності і «Весна прийде – садити будемо». Тим самим публіці було надіслано сигнал «Сам красти не буду, своїм – не дам і попередників – покараю за крадіжку». Публіці це зайшло, і ми знаємо, скільки відсотків клюнуло на цю вудочку. І загалом до цього місця все йде передбачувано, бо ми були абстраговані від конкретних реалій, а тепер – стаємо на тверду землю.
Перший із цих діячів завжди позиціонує себе як успішний бізнесмен, мільярдер і коуч із тактики переговорів та ведення бізнесу. Тут ми опустимо його шестиразовий титул банкрута і закріплений судом титул шахрая, а просто зазначимо, що сам себе він бачить саме таким. Другого діяча подавали як великого продюсера, який з нуля створив успішну імперію і піднявся «з грязі в князі».
А далі – починаються практичні дії обох цих персонажів. Через те що вони йшли у владу під гаслами боротьби з розкраданням бюджету і надмірно роздутими державними структурами, всі очікували, що ось зараз почнеться те, що їм обіцяли, але тут був важливим найперший і найпоказовіший крок. Простіше кажучи, в будь-якому подібному розкладі обов’язково має проявитися принцип «Почни з себе», і, за великим рахунком, саме це й мало стати мірилом для всіх наступних дій. Як ми бачимо, так воно і сталося, тільки мірило було не в тому місці і не з цього приводу.
(Далі буде)
Я не зовсім розумію чому в парламентсько-президенській державі стільки уваги приділяється першій особі, тим більше такому як Зе. Мене турбує той зелений мотлох, що розпоряджається коштами затверджуючи бюджет, приймає закони. Так, я усвідомлюю, що 52% виборців віддали управління в одні руки і тому на мій погляд потрібно більше приділяти уваги парламенту і його роботі в цілому. І можливо колись в майбутньому народ зрозуміє сенс кліпу до пісні Кіно гурту Антитіла, можливо хтось найде себе у натовпі.
имхо, “не красть” еще не означает “действовать на пользу избирателя”…
Так, це лише необхідна умова, але не достатня. А далі виборець має поставити собі питання, а яким же чином він, виборець, бачить бажані зміни в державі? І тут у великої частини виборців у голові виникає ота мавпочка, яка бемцяє мідними тарілками…
До речі, в більшості країн ЄС оця перша вимога може й взагалі не спасти виборцю на думку, бо в їхніх суспільствах взагалі не заведено красти (підкреслюю: в більшості, але не обов’язково в усіх). Це в Україні ця умова перша.
Та й у США питання не стояло про те, що хтось буквально краде гроші з порушенням закону, а про те, яких змін хотілося би в політиці держави щодо перерозподілу ресурсів (що є однією з функцій держави). Так, ішлося про те, що держава буцімто аж надто щедро розкидається ресурсами й недовикористовує можливості їх заощаджувати, але про буквальну крадіжку з порушенням верховенства права, наче, не йшлося.
” І навпаки, якщо такий пацієнт іде на перше крісло виключно для того, щоб набивати власну кишеню, то йому точно буде не до того, щоб підвищувати те, що називається рівнем добробуту.”-в нашому випадку саме! Саме набивання кишені. Як там в Мусолліні- друзям-все, ворогам -закон!
“Загалом тут немає нічого дивного, і кожен кандидат знає, що саме на цьому слід наголошувати у своїй передвиборчій кампанії. Причому, залежно від рівня власного розумового розвитку та його уявлення про такий у електорату, ця ідея може просуватися як прямо, так і в добре замаскованому вигляді.”-в нашому випадку взагалі не було програми. Так, набір літер і розділових знаків.