Монолог, який давно назрів (Частина 2)

Автор: anti-colorados

А все це тому, що якщо відкинути все те, що написано вище, і вийти на технічні питання ведення інформаційної війни, то такий стан склянки, про який написано трохи вище, – це і є мета вмілої та професійної пропаганди противника. І в цьому випадку не важливо, чи вважаєте ви себе жертвою пропаганди, чи ні, головне – результат, а він – очевидний. Ворожа пропаганда зробить усе для того, щоб досягти цього результату, бо якщо перетворити людину в тилу противника на згусток жовчі, на неї вже можна не діяти, бо «клієнт дозрів», і він вже буде самостійною токсичною одиницею, яка за внутрішнім переконанням і всім навколо розповідатиме про те, що все – ла*но і зроблено з ла*на. При цьому він уже не усвідомить, що так не буває в принципі. Хлопці на передку чи у шпиталях, порвані та покалічені, – все одно бачать у цьому світі масу речей, які не мають нічого спільного з тим, що транслюють ось такі люди. Тобто людина з власної волі включає фільтр так, щоб бачити тільки ла*но, і тільки це й бачить.

І ось ті, хто ще пам’ятає, що таке синдром Даннінга – Крюгера, і здатний оцінити власні дії, нехай подивиться на те, що він пише в коментарях тут, на ЛО, або у ФБ, і постарається помітити, як люто він накидається на будь-які позитивні моменти, намагаючись приховати їх шаром все тієї ж, уже близької для нього субстанції. Зауважу: мені просто шкода, що не вдалося донести до таких людей руку чи древко прапора, за які вони могли б вчепитися й виринути, а тепер уже й самі не хочуть.

Але я роблю те й так, що і як можу, роблю це дванадцятий рік поспіль, і якщо комусь здається, що я живу десь в іншому світі, то ні. Сьогодні був приліт за кількасот метрів від мого будинку, і це вже не перший десяток такого. Так, частина колег, які були з нами ще з самого старту, вже залишилися адресами електронної пошти, з яких уже ніколи і нічого не надійде. Тому ще раз повторю те, що писав уже десятки разів. ЛО стоїть на одному й тому самому місці скоро вже 12 років і стоятиме тут для тих, хто не ввімкнув фільтр і хоче виринути з безодні божевілля, яке несе будь-яка війна.

Якщо вам це треба – хапайтеся і виринайте, а якщо вистачить сил – витягуйте ще когось, якщо ж фільтри вкручено вже в мозок, то своїми постами у стилі Г ви не зміните мого ставлення до тієї самої склянки, яка в мене завжди наполовину повна, а просто згаєте свій час і енергію, яку завжди можна спрямувати на щось корисніше. Все, саме цей спіч, який визрівав давно, я видав, і, можливо, повернуся до нього років через десять – гадаю, що він і тоді буде актуальним, незважаючи на те, що з лаптями вже відбудуться незворотні метаморфози.

А тепер – невеликі спостереження щодо тієї самої війни, яка закінчилася 2 вересня. І це не тому, що наша війна має інший ступінь напруження чи інший глибинний сенс, а тому, що її хід розібрано на деталі і розкладено по поличках. Інша річ, що все це вкрилося неабияким шаром пилу, а як відомо, той, хто не вивчає уроків історії, приречений на повторення тих помилок, які було допущено раніше і за які заплачено великою кров’ю. Причому саме для нас важлива та частина війни, що опинилася поза совковою історіографією, яка все вивернула навиворіт, а решту – навмисно піддала анафемі, створивши підлий міф про «другий фронт».

(Далі буде)