Автор: anti-colorados
НА ЗАПОРОШЕНИХ ПОЛИЦЯХ
Розглядаючи якісь історичні події, ми завжди потрапляємо в одну й ту саму пастку, незважаючи на те, усвідомлюємо ми це чи ні. І ось ця пастка, безумовно, деформує наше сприйняття самої події. Стисло опишу, як вона працює, а точніше – як вона не спрацьовує. Якось, будучи школярем, я приїхав на канікули до бабусі в містечко, зараз окуповане лаптями, і примудрився підхопити якийсь вірус. І ось в одного з моїх товаришів, а точніше – у його батьків, була просто неймовірна бібліотека.
Ті, хто застав совкові часи, знають, що таке мати зібрання фантастики, пригод чи детективів. І ось у нього це було. Через те що кілька днів довелося відлежуватися, поки моя братва купалася на річці, ловила раків і, чого там, тягала курей, що забігли надто близько до річки, а головне – била морди сусідським пацанам або ті – били морди нам, то мій товариш зглянувся на мене, приніс товсту чорну книжку і сказав, що там цікаві оповідання. Як потім виявилося, це був перший том восьмитомника вибраних творів Конана Дойля. Перші шість були записки про Шерлока Холмса, а два останні – «Загублений світ» і щось там ще.
Тоді ще не було поставлено фільм про Холмса, і читалося все це, що називається, «з аркуша», зовсім без уявлення про те, що там буде наприкінці. Тобто ти не знаєш кінцівки і не уявляєш, як сюжет вирулить із такої заплутаної історії. А ось коли мова заходить про війни, ми знаємо, чим вони закінчилися і з яким рахунком. Навіть не знаючи деталей, ми все одно знаємо, що Александр Македонський усіх розбив, а Наполеон не зміг здолати союзників лише під Ватерлоо, а так видавав усім по перше число. Те саме і з Другою світовою війною. Ми знаємо її результат, і тому всі події, в які занурюємося, мають на задньому тлі цей результат. Це зовсім не те, що вперше читати «Собаку Баскервілів».
У підсумку виходить, що будь-які події просто розчиняються в загальній канві і втрачають свою гостроту. Ну, а ми просто проскакуємо повз ті моменти, що виглядали, як ваги, чаші яких у якийсь момент невпевнено гойдалися і могли схилитися в будь-який бік. А, між іншим, таких моментів було безліч, і практично кожна знаменита битва, що зараз оцінюється як ключова, містила стільки варіантів, здатних перевернути хід подій, що можна тільки уявити, як їх сприймали учасники подій або сучасники.
Узяти знамениті битви за Гвадалканал або Мідвей: якщо уважно придивитися до ходу цих битв, то в якийсь момент ловиш себе на думці, що плани японців – зламалися, але зламалися і плани американців, після чого почалася смуга якщо не хаосу, то низки випадковостей, яких могло й не бути в принципі. Про Мідвей ми якось писали окремо, і це просто зразковий варіант для того, щоб побачити, як випадковість на випадковості привела до потоплення ударної авіаносної групи японців, яку вони не змогли відновити до кінця війни. Її вважають поворотним моментом у кампанії на Тихому океані.
Але, напевно, найпоказовішим став епізод кінця 1944 року, коли Вермахт здійснив найбільш потужну і останню контратаку на Західному фронті. Про це совкова історіографія взагалі нічого не писала, але тоді німці почали настільки вдало, що цілком могли відсікти угруповання військ у Бельгії, вийшовши до моря, і знищити ударне угруповання союзників, повторивши те, що вдалося зробити в Дюнкерку. У той момент лише неймовірний маневр 3-ї армії генерала Паттона переламав хід ситуації. Він зробив те, що не було передбачено жодними військовими теоріями, і на таке ніхто не наважився б. Але в потрібному місці в потрібний час опинилася потрібна людина, і він це зробив.
(Далі буде)