ЧОРТ У ДЕТАЛЯХ
Кожен може переконатися в тому, що совково-московська пропаганда намагається уникати неприємних тем, пов’язаних із початковим етапом війни з Німеччиною. До Сталінграда це або вихолощений речитатив, або фальсифікат на всі 100%. Адже в цей час, крім оборони москви, яка за своїми параметрами не була чимось видатним, була і найбільша в історії танкова битва під Бродами, і епічна битва під Харковом, і найбільша наступальна Ржевсько-Сичовська операція, яка затьмарила Сталінград своєю чисельністю військ, і рекордні в історії котли совкових військ. Але все це згадується побіжно, десь на задвірках, і обов’язково вина за все приписується виключно міфічним ворогам народу і раптовості.
Такий стан речей відразу знаходить своє пояснення, щойно хтось береться докладно описувати одну з цих гігантських битв. Як тільки хтось вирішить виписати у стовпчик усю кількість сил і засобів, задіяних в операції, а потім порівняти з тими подіями, які пропаганда зробила ключовими, то одразу виникне запитання про те, чому більші битви залишилися просто невідомими, а публіці показують аналог шоу трансвеститів, помпезно названий «історією».
Таким чином, навіть недосвідчений спостерігач дійде висновку, що офіційна історія цього періоду війни не відповідає дійсності, а після цього постане головне запитання: а якою вона була, ця дійсність, якщо її довелося так старанно приховувати через десятки років після закінчення війни?
Між іншим, до таких висновків можна дійти і з іншого боку, взагалі не занурюючись у дані про те, скільки і чого брало участь у битвах. Для цього потрібно лише бажання розібратися, мінімум офіційних даних і знання курсу арифметики початкових класів. Найсмішніше те, що офіційну історію совка можна рвати практично з будь-якого місця, бо її зліплено у стилі якутського скульптора, і, що характерно, з того самого матеріалу.
Ось як це виглядає. Будь-хто може знайти офіційні дані совка про втрати особового складу РСЧА. Причому йдеться про якісь загальні цифри. І ось виявляється, що найперші дані ніяк не відповідають останнім. Знайти цю невідповідність кожен може самостійно, причому в офіційних совкових джерелах. Це вкрай важливо, бо хід і підсумок конкретної битви треба вивчати на основі даних противника і того, що знайшли незалежні дослідники. Тут – нічого подібного не потрібно.
Далі ми просто показуємо, як воно працювало і що з цього випливає. Отже, після закінчення війни будь-яка сторона-переможець підбиває підсумки кампанії, що означає – показує власні втрати, щоб усім було ясно, якою ціною дісталася перемога.
У совку це робилося просто. Сталін і його найближчі сподвижники випили, закусили і вирішили, яку цифру треба повідомити як втрати. І ось вони вирішили, що кругом-бігом десять мільйонів буде якраз. Напишеш менше – не будуть помітні страждання та поневіряння, напишеш більше – виникнуть питання про бездарність керівництва країни. Словом, зійшлися на десяти і дали команду історикам, щоб вони відштовхувалися від цього значення в описах тієї маячні, яка потім стане історією.
Ті взяли під козирок і зобразили все в найкращому вигляді. Втрати розклали за роками та битвами, все виявилося не просто красиво, а кошерно. Будь-хто, хто вирішить перерахувати кількість втрат, зробивши це плюс-мінус, вийде на офіційні значення. Отже, все гаразд. «Учені» отримали свої премії та звання докторів наук у галузі історичної проктології, після чого все начебто стало догмою.
(Далі буде)