Фраєр

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Дивно, але найвищі кремлівські бонзи продовжують свої дивні рольові ігри дуже негарного змісту. Скажімо так, усе це можна списати на деградацію когнітивних функцій, яка у чоловічої частини населення, починаючи з певного віку, охоплює дедалі більшу частину піхоти, чим більш похилий вік у конкретного пацієнта. Причому це – глобальне явище, взяти хоча б це:

Залишу це без коментарів, і кожен може оцінити глибину цього… просто глибину, але повернімося до курника. Загалом якби нічого такого не було років 10 чи 20 тому, а зараз воно з’явилося, то цілком можна було б розмірковувати про те, що це розлад вищої нервової діяльності, що призводить до деменційних проявів, але ні, це було й раніше. Йдеться про стиль публічної риторики як самого царя, так і його придворних, зокрема – першого дипломата всія курника – Лаврова. Буквально щойно він знову виступив із промовою, в якій звинуватив американців у непацанській поведінці та діях не по поняттях.

Якщо уважно придивитися до промов стоптаного коня, то виявиться, що більшість його довгих промов рано чи пізно обов’язково сповзає на арештантський жаргон. При цьому причина переходу на такий лексикон не зовсім зрозуміла. Адже якби він мав пару ходок на мордовські табори, Воркуту чи Колиму, то тут було б усе зрозуміло, тільки жодних таких подвигів за ним не значиться. Товариш Калантарян, який узяв собі сценічний псевдонім Лавров, щоб не виглядати вірменином, не був навіть під слідством і не має уявлення не те що про життя на таборі, а навіть не нюхав принад ІТТ чи СІЗО, а сипле подібними виразами.

У далекі часи по роботі мені доводилося спілкуватися з різними верствами криміналітету, і чим серйознішим був саме арештантський авторитет персонажа, тим чистішою була його мова. Матюків від таких не чув жодного разу. Як це не дивно, це була практично літературна мова. А якось довелося спілкуватися з фігурантом, який залюбки сипав цитатами з Цицерона та Сенеки. Щоправда, це було не для понту, а від душі, бо він бачив, що я можу оцінити його красномовство. Тож це він робив для себе, про що прямо і сказав, а потім пояснив, що за чотири ходки перечитав буквально всю літературу, яка була в таборах.

Так от, промови Лаврова і меншою мірою – прутіна, який все ж таки намагається триматися в рамках пристойності (він же не дипломат), за своїм рівнем нагадують босоту, шпану-початківця, яка тільки вперше потрапила в кримінальну халепу і ось цими словесами намагається підняти собі ціну. Але все ж таки шпана розуміє своє місце і навряд чи буде міркувати про поняття і про те, чиї слова або вчинки відповідають поняттям, а чиї – ні. Адже для того, щоб з когось запитати по поняттях, потрібен або арештантський статус, або дуже чітке уявлення про ці поняття. Там – крок праворуч, крок ліворуч, і можна знайти неприємностей на всю решту життя. А тих, хто на волі, не маючи досвіду тюремного життя, намагається жбурлятися такими виразами, одразу записують у фраєри. А щойно за таким діячем зачиняться двері камери, такі розв’язні розмови можуть йому обійтися занадто дорого.

Але ці два престарілі діячі постійно жонглюють виразами, що й виглядають негарно, і не надають ні ваги, ні авторитету. Фраєрські понти можуть вплинути на зовсім недалекого слухача, але впевнений, вони взагалі ніяк не зачеплять психіатра, який там потрібен уже давно і системно. Втім, він був потрібен до 2014 року, в крайньому разі – до 2022-го, а після цього – психіатр уже не потрібен, бо там необхідні вміння патологоанатома.