Уперше опубліковано: 29.12.2016
Авторка перекладу: Світлана
З давніх-давен відомі істини, які є фундаментом країни-агресора, і зневажання цих істин призвело до війни, що триває вже третій рік. Насправді ці істини прості. Перша з них каже: якщо є цар, то він неодмінно добрий. Це в кіно король може сказати про себе: я – страшна людина, тиран, деспот, підступний, примхливий, злопам’ятний. У житті такого не трапляється. Цар акуратно доносить до своїх підданих думку про те, що він є посланцем Небес, де вони зі Всевишнім порішали, що він правитиме за своїм розумінням. Друга істина прямо і безпосередньо випливає з першої, а саме: якщо все погано, то винен не цар, а бояри. Тому треба скаржитися саме на бояр, і тоді буде щастя.
Але річ у тому, що з плином часу багато що змінюється і працює вже трохи інакше. Багато країн призвичаїлися обирати собі президентів та інших несерйозних людей, які правлять лише чотири роки і потім їздять собі на велосипеді та читають лекції студентам. Така думка абсолютно не прийнятна для великоросів, і вони намагаються повернутися до свого споконвічного стану.
Ну, от справді, перша особа держави урочисто йде палацом, перед ним гвардійці відчиняють двері, а він – осінений згори, є підмазаником божим та втіленням волі небес, легко і недбало пружинить на своїх товстих підошвах до трону. Холуї витирають сльози і хочуть співати: «Боже, царя храни», але змушені затягувати новий варіант старого «Союз нерушимый залез под машину». Але ось він возсідає, нехай і не на троні, і правиця його не стискає символу влади, а піддані поки не можуть милуватися короною, скіпетром і державою, але ж усім ясно: ось він – Сцар.
А тепер уявімо, що через чотири, п’ять або шість років цей самий богоподібний персонаж читає лекцію в якомусь Великозажопинському університеті аграрного шахтобудування. Цього великорос ніяк прийняти не може. Взявся правити – то прав до гробової дошки і щоб владу передав наступнику, якщо вже на сина не сподобився. І потім, як до цього царя на дембелі звертатися? Він ще «ваша величність» чи вже «сіятельство»? Не називати ж його «ваше благородіє»? Хоча по цій частині Микита Михалков дуже сильний, але ось як дембеля-царя називати, і він до ладу збагнути не зможе. Тому цар – довічний титул, і на його перевибори населення росії «пойтить» не зможе.
Якщо так, то це населення приречене і на неминучий додаток до вінценосної особи – боярів. А бояри – народ спритний, і як би вони потім не називалися – завжди могли пристосуватися до поточних трендів. Ось був такий знаменитий товариш, князь Потьомкін-Таврійський, ото він уже був фахівцем показати товар лицем і догодити царюючій особі. У цьому він став таким фахівцем, що переплюнути його важко навіть зараз. А в результаті все повертається по колу на половину тисячоліття тому і працює так само, як це було в ті далекі часи. Ось написала чернь царю чолобитну на князя Роттенберга Платонського. Мовляв, останнє відбирає, супостат, по миру пустити хоче. А той уже у сцаря особисто вирішує питання і робить йому всілякі приємні речі з шістьма, а то й дев’ятьма нулями. Зрозуміло, що чолобитну обробляють спеціальними бактерицидними та пом’якшувальними засобами та й відправляють князеві у вигляді туалетного паперу, який він залюбки використає.
Коротше кажучи, сцарю то корону підносять, то вмовляють його пересісти на трон та відкинути всі дурні умовності, а Михалков узагалі – клацає підборами, що аж мало вуса не відлітають, і просить «ваше превосходительство» повернути взад кріпацтво. Дивиться на все це путін та й піддається іноді на всі ці лестощі.
Так трапилося і з війною в Україні. Тут слід уточнити дві важливі деталі. Формально громадянин путін – юрист за освітою. Але він навчався в Пітерському універі ще за совка, і тоді юрфак був місцем навчання дітей партійного, господарського та силового керівництва. Такими батьками майбутній сцар похвалитися не міг, а тому навчався як конторський стукач. Зрозуміло, що успішність і знання такого студента нікого не цікавили. Цікаве було те, коли він нарешті піде. Коротше кажучи, діяв принцип Антонія Люція: «Не чіпай «г» – воно смердіти не буде». Тож освіти там немає і бути не могло, а тому деякі предмети дивним чином у путіна змішувалися.
(Далі буде)