Автор: anti-colorados
ГАСЛА КУРНИКА
І ось зараз можна спостерігати кілька штампів, якими прутін полірує залишки мозку свого стада. Безперечно, базовим гаслом є навіть не словосполучення, а єдине слово, що лежить в основі його влади. Це слово «стабільність». Причому це слово вкрай зручне тому, що кожен може його трактувати так, як йому хочеться, без обмежень у напрямі думки. Звичайно, і з більшовицькими гаслами можна було зайти куди завгодно, а якщо дуже хотілося побачити «світле майбутнє» чи комунізм, то можна було і прискоритися. Нині цей кінцевий пункт можна побачити у Північній Кореї, наприклад, яка вже нікуди не рухається, бо прийшла до пункту призначення.
Але КНДР була надто довго в дорозі, а от у Камбоджі «червоні кхмери», які просто до останньої коми використовували ідеї класиків військового комунізму Троцького і Свердлова, загалом лише за кілька років змогли просунутися практично до фінішної межі, знищивши при цьому від чверті до третини власного населення. В’єтнам просто не дав усе довести до фінального акорду, а так – одразу дві країни вже жили б у стані світлого майбутнього. Але «стабільність» можна натягувати, як сову – на будь-який глобус, і прутін це натягує.
Безумовно, сам він під стабільністю мав на увазі власну незмінну владу і, відповідно, постійний і фантастично щедрий канал особистого збагачення. Але щоб бояри не виявилися «контра», він дав їм можливість розуміти стабільність як постійний процес особистого збагачення і плюс до того – життя поза писаними нормами і правилами. Тобто він дав змогу розуміти це слово-гасло так, як це колись описав інший диктатор – Беніто Муссоліні, а саме: «Друзям – все, решті – закон!» Для бояр було головним потрапити в «друзі» і, звільнившись від закону, збагачуватися до нестями. Ну, а стадо цілком задовольнялося тим, що для них цар створив стабільність у межах закону.
Однак у розумінні прутіна «стабільність» мала ще одну опцію – починати війни, які йому явно хотілося вести ще з моменту приходу до влади. Як ми пам’ятаємо, він отримав трон на тлі умовно успішної Другої Чеченської війни, а потім у нього майже вийшов грузинський бліцкриг, і ось він почав війну з Україною, запевняючи бояр і стадо, що їх це не зачепить, бо сил і засобів для швидкої перемоги над Україною в нього більше ніж достатньо і що війна не позначиться ні на бізнесі, ні на рівні добробуту населення. Саме під це він висунув нове гасло про те, що війна «іде в суворій відповідності до плану». І стадо це прийняло, як і передбачалося, – зі схваленням, а подекуди – і з захопленням.
Але просто зараз ця стабільність вже не те що дала тріщину, а явно розвалюється, причому як для бояр, про що сказано вище, так і для стада. Війна торкнулася вже всіх, і якщо комусь вивернула тільки кишені, то вже півтора мільйонам підданих схибленого царя вивернула й кишки. Бояри змушені втрачати доходи від санкцій, ударів України по їхніх активах і просто тому, що цар вивертає їхні кишені, бо в нього на війну немає грошей. Точніше, грошей немає в казні, а свої гроші на війну він точно витрачати не стане, бо не для того він їх накопичував.
Але все ж таки гасла не змінюються і сяк-так, але продовжують працювати. Якби це було інакше, вже давно найактуальнішими стали б запитання: «За що воюємо, Вово?» або «За що ми все це терпимо?». Справді, коли йдеться про війну оборонну, то таких питань немає за визначенням, а от загарбницька війна безумовно вимагає якоїсь дуже жирної мети, яка набагато вагоміша, ніж ціна, яку доводиться за неї платити.
Але якщо з ціною у лаптів уже виникають якісь здогади, то мету війни ні цар, ні хтось іще пояснити не можуть, як не можуть придумати й гасла, які зазвичай працюють як чинник мобілізації. А тим часом ціна війни для лаптів почала стрімко зростати і стає настільки ж зримою, як і черги на заправки, де з бензином виникають дедалі серйозніші проблеми, чого там не було з середини 90-х, які прутін завжди наводить як негативний приклад і, між іншим – мірило своєї знаменитої стабільності.
(Далі буде)