Уперше опубліковано: 10.05.2019
Авторка перекладу: Світлана
Стояла така пора літа, що здається, повітря однаково гаряче і вдень, і вночі. В цей час вітер як поняття відсутній повністю. Якби людське око могло розрізняти рух повітря, то, напевно, виявилося б, що вдихати доводиться те саме, що й тільки-но видихнув. У такі моменти порятунком ставала будь-яка водойма. Вода хоч трохи згладжувала спеку, і в цей час усі тяглися до води.
Важко сказати, чому біля води було безліч комарів. Їм теж було спекотно, і вони летіли до води охолонути, чи, може, велика кількість жертв приваблювала їх на нечуваний бенкет. Тут уже можна було відверто гурманити та обирати істот із першою групою крові.
Як би там не було, але на одній з лавок, затишно розташованих біля «Грязных прудов», улаштувалися двоє чоловіків старшого піонерського віку. Не можна було сказати напевне, хто з них був старшим, але один мав більш випещений і вальяжний вигляд, а другий – явно хотів того ж самого, але ніяк не міг цього досягти, і тому в цій парі він був явно веденим.
Він вочевидь доповідав своєму успішному колезі те, що і як він робить, сподіваючись почути корисну пораду. Іноді він збуджено підвищував тембр голосу, але після спокійних відповідей співрозмовника, одягненого в чорний під горло френч, знову знижував його на октаву і продовжував далі:
– І я так ненав’язливо кажу, мовляв – дорогі українці, ми вам зробимо керований хаос і поставимо на межу війни… Добре ж?
– Ну, ось це вже краще, а про Христа краще не треба.
– Це чому ж? Тема актуальна, ти поглянь, скільки церков будують!
– Стривай! Ти просив поради? Я тобі даю пораду. Адже він був із Галілеї?
– А це тут до чого?
– До того, що в цьому випадку він мав бути юдеєм, а як юдей кажу тобі – не було його.
– Тобто зовсім?
– Принаймні, так, як у вас це записано, не було абсолютно точно! До того ж, це ти не зможеш продати, тому…
Тут вони помітили, що поруч із ними стоїть невідомий високий чоловік у закордонному костюмі та краватці. Одягнений з голочки, застебнутий на всі ґудзики, але на ньому не було видно жодної краплі поту, і взагалі від нього несло холодом, як від кондиціонера Samsung, виставленого на максимальне охолодження. Він помітив, що перервав суперечку, і зніяковіло з помітним балтійським акцентом промовив:
– Перепрошую, панове! Я не хотів переривати ваш чудовий диспут, але мене як іноземця дуже цікавлять обговорювані вами питання.
Поки співрозмовники намагалися зрозуміти, як їм правильно вчинити – викликати ФСБ прямо сюди чи гарненько накостиляти іноземцю, а вже потім особисто доставити його куди слід, той елегантно вмостився між ними, спираючись на масивну, фалічного виду тростину. Вигляд цього предмета миттєво остудив їхній запал, бо хто його знає, де тростина може опинитися в наступний момент.
– Ох, я не представився!
Незнайомець піднявся на весь свій зріст, і з’ясувалося, що цього зросту в ньому не менше двох метрів. Думки про «накостиляти і доставити» зникли з такою ж швидкістю, як і з’явилися лише секунду тому.
– Генріх Х. Раптовий. Для друзів – Геша. Доктор окультної філософії, професор Валгалльського Люциферіанського університету. Тут я проїздом. Гостював, знаєте, у мера Генічеська.
– Із закордону, значить? – озвався той, що у чорному френчі.
– Точно. А з ким я маю честь…?
– Дятлов. Володимир Дятлов. Головний журналіст нашої імперії.
– Дуренко. Сергій. Теж журналіст, – представився другий.
Дятлов прокашлявся і невпевнено почав:
– У місцях, де я мешкаю…
– Ви маєте на увазі Італію? Озеро Комо?
– Ні, там у мене дача. Так от, у цих місцях звикли говорити прямо та чесно…
– Невже? – з цікавістю підібрався іноземець.
– Так-так, прямо і дуже чесно, і тому я хотів би почути від вас, який саме предмет нашої дискусії викликав вашу цікавість? Напевно, Христос?
(Далі буде)
Анекдот. Приходит чувак в паспортный стол неблагозвучную фамилию менять. Спрашует як бы лучше. Паспортистка кажэ давайте первые 2 буквы уберём. Чувак кажэ цэ шо получится Доренко?? Нее, тогда уже лучше оставить как есть.))