Автор перекладу: Світлана
Те, що ми давно висловлювали як невигадливе пророцтво чи логічне припущення, виходить на фінішну пряму, і в цьому випадку йдеться про повернення смертної кари в курнику. З цим рішенням вони вже занадто затрималися, і пояснити це можна лише тим, що цар побоюється її запровадити, бо не виключає можливості палацового перевороту, при якому його неодмінно поставлять до стінки. А в нього є низка неприємних прикладів щодо цього, і тому він поки що губиться, ну, а холуї наполягають усе сильніше.
Ворожа преса пише, що депутати державної дупи вже просто знемагають від передчуття такого дійства, а найнетерплячіші виходять на трибуну і натурально вимагають повернути цей скрєпний звичай. Зокрема, на цьому наполягає такий собі Миронов, який свого часу блукав коридорами цього закладу з кувалдою, врученою йому особисто Пригожиним. Щоправда, після відомого інциденту, який трапився з кухарем, його вже ніхто не спостерігав з ударним інструментом і взагалі – не спостерігав, але через те що по нього так і не прийшли, тепер він знову підняв пір’я і розкрив дзьоба. Ось як це зображено у ворожих ЗМІ з посиланням на власноручно підписаний Мироновим лист:
«Прошу вас як гаранта Конституції, який забезпечує узгоджене функціонування та взаємодію органів, що входять до єдиної системи публічної влади, розглянути можливість ініціювати перегляд правової позиції, вираженої в рішеннях Конституційного суду щодо можливості призначення та виконання покарання у вигляді смертної кари».
Крім того, Миронов підкреслив, що ключовим у цьому питанні залишається ухвала Конституційного суду від 19 листопада 2009 року, що пов’язує мораторій на смертну кару з членством росії в Раді Європи. А оскільки росія вже не входить до цієї самої Ради, а від слова «Європа» їх усіх давно дме і рве, то й позицію треба терміново міняти. Тим більше що деякі депутати взагалі пропонують відмовитися від ганебного михалковського гімну і замінити його на новий, що відповідає поточному моменту. Причому такі ініціатори пропонують обрати одну з двох пісень у вигляді гімну. Зрозуміло, що перша з них – «Боже, царя храни», але через те що прутіна ще не призначено на посаду царя, то ця пісня може виглядати не надто адекватно, і в такому випадку можна використовувати пісню «Привыкли руки к топорам», а для цього треба терміново відновити смертну кару.
І справді, якщо вже не дивитися в бік прогнилого Заходу, то з одного боку виявиться Лукашенко, у якого діє смертна кара, а з іншого – Сі, у якого вона не просто є, а часто проводяться масові та публічні страти. Причому від цього стану справ Лука не має навіть вуса підфарбовувати, а від Сі не розбіглася жодна панда. У прутіна ж немає ні смертної кари, ні вусів, ні панд, що виглядає не дуже за фен-шуєм і не відповідає величі.
Тим більше, з часів Рюрика смертна кара була невід’ємною частиною курника та однією з його основних скрєп. І через те що сам фюрер не раз і не два звертався до образу царя Петра, то варто зазначити, що будучи ще зовсім молодим, він не вселяв поваги ні боярам, ні стрільцям, ні взагалі – публіці, і тому, коли він поїхав до Голландії, щоб відвідати квартал червоних ліхтарів і вбитися всяким дуривом, спалахнув стрілецький бунт, який було придушено до його повернення. Але повернувшись до москви, цар зажадав переглянути покарання і призначив масову страту. У ній він взяв участь як кат і рубав голови, поки не втомився. Дивлячись на це, публіка відразу пройнялася повагою до молодого царя і визнала в ньому свого господаря.
Тож тут подітися нікуди. Ну, а публіка на расеї настільки наївна і добродушна, що їй можна було б продавати квитки на шоу «Жива страта», а за великі гроші можна було б продавати абонементи тим, хто хотів би взяти участь у шоу як кат. І при цьому вже можна було б не обмежитися банальними розстрілами, а згадати свою історію і повернути все різноманіття таких заходів. Курник прагне повернення до свого коріння, і час цього повернення вже давно настав.