Автор: anti-colorados
У цьому випадку ми пропонуємо подивитися на те, чим з лопати годували «загадкові російські душі» в царські часи так, що ті не бачили й не знали просто нескінченної низки поразок, яких зазнавали їхні армія і флот майже 200 років. Тут слід зазначити, що від поразок не застрахована жодна армія, і тут немає нічого нового. Поразка сприймається як поразка, і з неї або вдається, або не вдається зробити якісь висновки для того, щоб після неї здобути перемогу або щоб уникати війни як такої. Але в будь-якому випадку ця подія стає частиною власної історії, може бути пом’якшеною або прикрашеною, але все ж таки – прийнятною для споживання.
Лапті ж свої поразки або викреслюють із власної історії, або називають це перемогою і починають вигадувати відверту маячню для того, щоб згодувати це як перемогу. В результаті стадо справді починає вірити в «непереможний дух», у «славу зброї» та іншу дикість. Усі ж знають про те, що вони досі називають Севастополь містом військово-морської слави. І це при тому, що, крім ганьби свого флоту – вічного втікача, це місто іншого не знало.
І справді, Нахімов там утопив свій флот і програв війну. Усю Першу світову війну флот тихесенько стояв по базах, боячись висунути ніс у море. У 1918 році він змився в Новоросійськ і знову був частково потоплений. У 1942 році він знову змився в Новоросійськ, а потім – і в Батумі. У 2023 році він знову змився в Новоросійськ, і все одно вони все це називають флотською славою. У зв’язку з цим виникає запитання: як відбулася інверсія, внаслідок якої ганьба стала називатися славою? І ось невеликий, причому – не повний список тих великих і часто ганебних поразок, які лапті або старанно забули, або перефарбували у щось на зразок перемоги.
СУША
1758 рік – битва при Цорндорфі. Царська армія (близько 42–52 тисяч осіб під командуванням Вілліма Фермора) вторглася у Східну Пруссію/Бранденбург, взяла в облогу Кюстрин і погрожувала прорватися до Берліна, щоб з’єднатися з австрійцями. Але в результаті пруссаки під орудою Фрідріха II (близько 33–36 тисяч багнетів) умілими маневрами розбили царську армію, знищивши практично половину особового складу (близько 20 тисяч), втративши до 10 тисяч. Таким чином, «визвольний похід» захлинувся, і царська армія зазнала найбільших на той момент втрат в одній битві.
1805 рік – битва при Аустерліці. Це – найзнаменитіша перемога Наполеона, яку він здобув у меншості й завдяки військовому генію та стійкості його солдатів. Саме тоді цар Сашка 1 драпав так, що загнав свою конячку, а потім – біг власним ходом і перейшов на крок. Він пішов під себе під деревом, і таким його і знайшли. Там лапті теж втратили близько 20 тисяч піхоти.
1807 рік – битва при Фріланді. Фінальна битва 4-ї коаліції проти Наполеона. Непереможну армію бойових лаптів знову було порвано на клапті, й вона зазнала звичних вже втрат – близько 20 тисяч комплектів онуч.
1905 рік – битва при Мукдені. Це якраз та сама «маленька переможна війна», про яку розповідав міністр внутрішніх справ Плеве. Війна з Японією виявилася оглушливим провалом як за загальними результатами в сенсі втрати контролю над Маньчжурією, який лапті вже мали, так і за небаченими втратами особового складу – 89 тисяч, і з них тільки полоненими – 20 тисяч. Це, звісно, не два мільйони, як лапті виконували дещо пізніше, але все одно – гігантська поразка.
(Далі буде)