Дві непомітні сцени (Частина 2)

Причому ознаки саме такого стану речей перебувають у всіх перед очима. Перший із них – закриття чи спроба закриття месенджерів. Це – вкрай важливий сигнал, який важко переоцінити. Справа в тому, що пропаганда першою відчуває зміну ситуації, і вона першою видає наявність такої зміни. Адже там немає ніякої самодіяльності і вона працює чітко за вказівками із самого верху. Тобто пропаганда відображає стан самої верхівки влади, і за змінами в її діяльності можна судити про стан справ нагорі.

Просто зазначимо, що прямі витрати бюджету курника на пропаганду всі чотири роки війни були в діапазоні від одного до півтора мільярда доларів. З урахуванням того що штат професійних пропагандистів не такий уже й великий, суми це чималі, і тому важливість пропаганди прутін розуміє чітко. Попри всі скорочення бюджету, витрати на пропаганду поступово зростають. І ось що ми бачимо.

Практично більшість зусиль ворожої пропаганди з першого дня широкомасштабного вторгнення так чи інакше була пов’язана з виправданням цього вторгнення. А це означає, що верховна влада курника була впевнена в тому, що дотисне Україну не сьогодні, то завтра, і після цього, щоб повернутися до нормального життя без санкцій та іншого, треба якось пояснити світові те, чому довелося розпочати війну. Але подивіться на їхню пропаганду зараз. Вказаний вище наратив практично зник, а натомість головною темою пропаганди стало щось на кшталт «Чому ми не можемо перемогти (програємо)» або «Чому ми вже не можемо просуватися вперед і зупинити удари противника (України)».

Така кардинальна зміна риторики свідчить про те, що вже немає ілюзій щодо виграшу у війні й наступних виправданнях. А крім того, якщо першу фазу інформаційної війни було спрямовано назовні, то зараз – усередину. Вона працює на те, щоб зберегти керованість мас і дати їм пояснення тих неприємностей, яких стає дедалі більше. А звідси – висновок: початкова фаза війни у плані пропаганди гостро потребувала зовнішніх каналів поширення інформації. А через те що ТБ уже втратило свої колишні функції основного каналу інформації, то тепер ця першість перейшла до месенджерів, і ось у них уже нема чого транслювати назовні, зате всередину вривається вкрай негативна для лаптів інформація. Адже наші Сили оборони викладають кілотонни відеофіксації знищення лаптів.

Мало того, наші військові прямо звертаються до лаптів та анонсують майбутні події, наприклад, ср*ку в Криму, і ці анонси практично завжди збуваються. Там також іде інформація від нейтральних аналітиків, яка підтверджується тим, що лапті бачать на власні очі, і нарешті, через месенджери надходить їхня власна інформація з місць неприємних подій. І через те що вони вже не можуть тримати цей фронт, приймається рішення закрити все повністю. Тобто чотири роки тому вони просто нестримно ломилися в канали месенджерів, а тепер – ідуть і відключають їх наглухо. Це означає, що вони вже самі відчули цей самий перелом.

ІДІОТИ

Ще один короткий сюжет, корисний не лише лаптям, а й деякій частині населення України. Як ми знаємо, перед широкомасштабним вторгненням лаптів в Україну 73% втомлених від політики формалізували тезу «Політикою не цікавлюся» у виборчих бюлетенях. До чого це призвело, всі чудово бачать. Цю публіку ще тоді від душі називали ідіотами, за що отримували обурені коментарі. Будемо вважати, що з 2022 року ця кількість зменшилася, бо політика постукала у всі міста, у багато будинків та голів.

Але в курнику ця кількість населення була абсолютно переважною і, можливо, такою залишається й досі, хоча тепер і в них з’явилися підстави переглянути цю позицію. Ну а ті, хто не переглянув чи перебуває в роздумах, безумовно є ідіотами. Це не образа і навіть не демонстрація ставлення до подібної публіки, а факт, який було зафіксовано ще у Стародавній Греції. Ось невелика довідка:

У Стародавній Греції людей, які не цікавляться політикою та суспільними справами, називали словом ἰδιώτης (idiṓtēs), звідки походить сучасне «ідіот».

Етимологія та сенс

• ἰδιώτης буквально означало «приватну особу», «того, хто живе для себе», на відміну від πολίτης (polítēs) — громадянина, який бере участь у справах полісу.
• У грецькому суспільстві вважалося, що людина, яка не бере участі у зборах, не голосує і не цікавиться долею міста, втрачає статус громадянина і стає просто «приватною людиною».

Культурний контекст

Для афінян участь у політиці була обов’язком, а не правом.

Тому слово ἰδιώτης мало зневажливий відтінок – воно означало «неосвічений», «той, хто не займається громадськими справами», «неповноцінний громадянин».

Як бачимо, тут немає нічого особистого чи образливого. Просто кожен, хто має ось таку позицію, ще понад дві з половиною тисячі років тому отримав своє визначення. Його не знали чи, точніше – не помічали, бо в епоху Інтернету такі дані можна отримати всього за кілька кліків. Але ми пропонуємо не дивитись, а бачити для того, щоб не бути ідіотом.