Етюд у єгипетських тонах, або Про паради

Уперше опубліковано: 08.05.2022

Авторка перекладу: Світлана

Від редакції (передмова 2026 року)

В архівах ЛО є кілька статей про курортні місця. Тож коли ще підняти одну з таких статей з архіву, як не спекотного суботнього вечора?

***

У ті часи, коли ще можна було дістатися до курортів Єгипту, можна було спостерігати дуже цікаві та повчальні сцени, які зараз мають особливе значення. На тлі пандемії та заборони для орків відвідувати Єгипет після теракту з їхнім літаком, що розбився неподалік Шарма, певний час їх там майже не було, і можна було спостерігати курорт у його нормальному стані, тобто практично без орків. Вони добиралися туди, але в поодиноких екземплярах і якимись манівцями. Знаючи те, що їх дуже мало, вони намагалися не висуватись, і створювалася ілюзія того, що їх немає взагалі. Тому все було тихо та пристойно. Жодних п’яних бешкетів, «шансону» чи скандалів з персоналом готелю. Але все хороше швидко закінчується.

Згодом заборону було знято, і ця помийна лавина знову ринула до Єгипту. Через те що у країні гостро стоїть питання безробіття, там змушені приймати будь-яких туристів, а особливо з тих країн, які дають їх особливо великий потік. Але самі місцеві явно демонстрували різницю у ставленні до українців та орків. Це виражалося в безлічі дрібних деталей, але особливо добре це було помітно на ринку старого міста, де продавець, дізнавшись, звідки ми, вітав нас по-нашому: «Слава Україні!» Не раз і не два доводилося помічати, що кілька голів з натовпу смикнулися і прочісують навколишніх настороженими поглядами. Відразу було зрозуміло – орки.

Але, звісно, найбільш яскраві й ганебні сцени були в самому готелі, коли жителі країни балалайок влаштовували чвари з персоналом. А ще на самому початку відкриття курортів після ковідного локдауну мені довелося поспілкуватися з менеджером однієї з міжнародних турфірм про життя, і він розповів, що на той момент відкрилася лише чверть готелів, і навіть там йде недовантаження, тому на будь-яке місце роботи в готелі претендують по десять і більше людей. Здебільшого персонал прилітає з Каїра вахтами, бо жити з родиною в Шармі дуже дорого.

Загалом звідси стає зрозуміло, як вони тримаються за роботу, а за будь-які скарги відпочивальників можна вилетіти з роботи в один момент. Тому формат конфліктів із орками завжди був однаковим. Вони від душі знущалися з працівника готелю, а той стояв без відповіді, сподіваючись на те, що це тіло скоро заспокоїться і ніхто не помітить інциденту. А орки, відчуваючи свою безкарність, входили в роль боярина і просто насолоджувалися власною величчю. І загалом ця сцена виглядала б хоч і огидною, але звичайною, якби не одне «але».

Завтра в москві пройде парад перемоги, як це відбувалося всі останні роки на 9 травня. Поки що ніхто не знає до пуття, що там буде, хоча чутки ходять різні, аж до того, що він пройде без звичної демонстрації військової техніки. Воно й зрозуміло, адже під Києвом ще на початку вторгнення було спалено частину техніки з парадним розфарбуванням та символікою. Вони думали на Хрещатику парадом пройтися, але пройшлися без параду – в морг або канаву. Тож із технікою завтра буде не комільфо. Проте вони можуть вигнати якесь інше, можливо – антикварне залізо та оголосять, що так було заплановано з самого початку.

Однак можна точно сказати, чого ми не побачимо через боягузливість населення країни. Все це воїнство не здатне навіть подумати про те, щоб знищити верхівку злочинного режиму, яка заштовхує їх у середньовіччя. А от єгиптяни у 1981 році виявилися здатними на таке. Опустивши причини інциденту, просто згадаймо, що саме на параді у жовтні 1981 року група десантників вистрибнула з парадного розрахунку артилеристів та відкрила вогонь з автоматів по трибуні, де перебував президент Єгипту Садат. Зав’язався короткий стрілецький бій, внаслідок якого частину нападників було вбито і поранено охороною президента, а частину (п’ять осіб) – узято в полон, але президента вони таки вбили.

Ще раз повторю: не важливе те, що стало причиною замаху, але цей народ має внутрішній стрижень, і всі тепер знають, що люди там здатні на такий сильний вчинок. Зокрема, про це знають і президенти країни. У них перед очима є приклад того, що з ними може статися, якщо людям урветься терпець. А це – дисциплінує навіть найбільш упоротих керівників. А от у орків нема ні такої волі, ні сміливості, ні людей, здатних на таке. Тому завтра такого не буде точно, хоча причин для знищення путіна там на порядки більше, ніж у єгиптян.

Але ці ганчірки показують єгиптянам, які вони круті та сміливі. Від цього ті сцени виглядали ще ганебніше та огидніше. Раб, використовуючи збіг причин, намагається зіграти повелителя. І ось приблизно те саме ця погань демонструє зараз на окупованих територіях. Боягузливі спадкові раби вхопили момент вседозволеності і намагаються реалізуватися в ролі повелителя, поки є ця можливість, бо знають, що дуже скоро їм доведеться припаркувати язик у звичне місце. А наше завдання полягає в тому, щоб забити їм цей язик якнайглибше.

Ми переможемо!