Невелике попередження (Частина 2)

Щодо стосується таємниць, то, напевно, ті, хто хоч краєм вуха чув про те, в якій комплектації ми отримували перші гаубиці «Три сокири», знають, що там було знято з мотивів таємності. Те саме і з тією невеликою партією «Абрамсів», отриманих із США. Так от, де-факто Штати практично нічого не втратили, передаючи озброєння для ЗСУ. Так, щось мало реальну цінність, але щось, навпаки – мало вантаж утилізаційних витрат, яких вдалося уникнути. Те, що безперечно витратили США, – це кошти на забезпечення логістики до аеропорту «Жешув». До речі, тижнів зо три тому я проїжджав прямо поряд із цим аеропортом, і там не було жодного «сірого борту». Це так, до відома.

І ось Тромб зажадав, щоб Європа заплатила за цю зброю, швидше за все, як за нову. Зрозуміло, що цю дикість європейці навіть не беруть до уваги, і якщо чубатий наполягатиме на цьому, то буде посланий так, як його посилають уже всі у світі. Але річ не в цьому. Нехай кожен, хто розганяв словесну діарею діда, запитає себе про те, чи в курсі він згаданої вище ініціативи? Якщо ні, то чому в нього такий вибірковий інтерес до промов Тромба, а якщо таки так, то як у нього виникає такий щенячий захват з приводу якихось фраз, від яких пацієнт завтра відмовиться чи просто забуде, як він це робив десятки разів?

Це – один момент, а інший – дике виття у кремлі з приводу того, що прутіна знову «надурили дурачка на четыре кулачка» і що Додік відмовився від «духу Анкориджа». Що вони мають на увазі під цим терміном, ми можемо тільки здогадуватися, як здогадуємося про те, що дід наговорив тоді під час цієї зустрічі. Між іншим, ми тільки здогадуємося і про першу зустріч Додіка з прутіним у Гельсінкі під час його першої каденції, як і про його особисту останню зустріч із Кімом. Але очевидно, що в Анкориджі Додік дав «зелену» прутіну на великий наступ і, між іншим, на тотальне бомбардування міст України, зокрема взимку, для досягнення максимального ефекту.

Усі ці речі казав той самий дід і тим самим ротом. Це він казав учора, сьогодні він каже прямо протилежне, а що він казатиме завтра? Ба більше, за цими його розмовами немає взагалі жодних дій. 1 жовтня починається новий фінансовий рік, у якому його адміністрація взагалі викреслила пункт військової допомоги Україні. Поки що бюджет ще не затверджувався, і як він виглядатиме у своєму фінальному варіанті – невідомо, але це припинення допомоги – його особиста ініціатива. Також його особиста ініціатива – суттєве виведення військ із Європи, і знову ж таки, це таке собі «добро» прутіну на його можливу агресію проти вже східного крила блоку НАТО (привіт президенту Польщі Навроцькому). Очевидно, що якби сили й засоби прутінської армії не були зв’язані ЗСУ, військова операція почалася б уже цього літа, і цілком можливо, що це відбувалося б просто зараз.

Тож серйозно ставитися до словесної діареї, яка несеться з глибин Додіка, можуть лише своєрідні на всю голову пацієнти. При цьому вони можуть думати і говорити що завгодно, але коли вони намагаються всунути ці свої радісні гімни в голови своїй публіці, це стає вкрай шкідливим і небезпечним. Просто подивіться на Ізраїль і на те, як довго ізраїльтянам справляли потребу в мозок, розповідаючи про те, який Додік нестерпний друг. А тепер їхній друг вирішує за них долю, ставлячись до Ізраїлю як до власної невдячної колонії. Але для ізраїльтян це – холодний душ, бо вони такого від Додіка ще не отримували і це стало для них одкровенням, а ми – проходили все це, і не по одному колу, і тому ось цей потік диких за своєю суттю коментарів просто спантеличує.

Іноді виникає питання, що це роблять навмисно і з цілком певною метою. Можливо, ми надто жорстко реагуємо на такий феномен, але це якраз той випадок, коли краще перебдіти, ніж недобдіти. В будь-якому випадку, ми були змушені звернути увагу на такий хід подій, і ми це зробили.