Невелике попередження (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Починаючи з вечора середи, практично всі канали та ресурси новин в Україні напирають на цитату з інтерв’ю Тромба, в якому він розповідає про те, що Україна справляється з російською агресією і переломила ситуацію. Загалом зрозуміло, чому всі накинулися на ці його слова, але через те що все це вирує та клекоче станом на ранок четверга, ми вирішили вставити свої п’ять копійок у тому ключі, який обрали з самого початку, – альтернативний погляд. Отже, справді позитивним тут слід вважати лише один момент, а саме – що пацієнт у принципі може вимовляти подібні речі, але не більше.

Тим, хто зловживає цією цитатою і починає натурально обмазуватися цим пацієнтом, просто нагадаємо, що за кілька днів до цього той самий старий і тим самим ротом заявив, що хотів би, щоб ЄС оплатила зброю, поставлену Україні за Байдена. А для тих, хто забув, нагадаємо, що дуже значну частину озброєнь, від легких і до важких, включаючи ракети ATACMS, було поставлено нам або у стані відвертої «прострочки», або з критично стислими строками зберігання. І тут слід розуміти, що це означає.

Україна воює і змушена використовувати буквально всі засоби, якими можна завдавати ураження, незважаючи на їхній стан. У крайньому випадку – щось допилюють, щось допрацьовують молотком і запускають по ворогові. Просто згадаємо, що більшу частину бронетехніки, поставлену нашими партнерами, було знято з глибокої консервації, а деякі екземпляри – з приватних музеїв військової техніки.

А це означає, що країна, яка не воює, має свої жорсткі протоколи використання та зберігання техніки, зброї та боєприпасів. І скрізь є строки зберігання, в тому числі й кінцеві терміни. Якщо це добро не проходить глибокої модернізації, то після закінчення належних циклів обслуговування воно списується і пускається на утилізацію. Але ось що важливо для нас: бойову техніку, боєприпаси або іншу амуніцію, в якої терміни зберігання спливли або незабаром спливають, вже точно не буде використано за призначенням власною армією.

Простіше кажучи, коли виріб перетинає певний відсоток залишку часу зберігання, умовно кажучи, 10 або 20 відсотків, він може використовуватися тільки у разі бойових дій як витратний матеріал або ж входить у режим очікування рішення щодо можливої модернізації чи остаточної утилізації. Найчастіше все йде на утилізацію, бо розрахунки показують, що модернізація буде дорогою і неефективною. А утилізація виконується на спеціальних полігонах ліцензованими фахівцями та влітає у грубі гроші.

Звідси випливає, що якщо такі озброєння й техніку передати комусь із партнерів, то як мінімум зникає плече утилізації, а тема зберігання просто закривається. Зауважимо, що продати це навряд чи вдасться, бо за «прострочку» вже не отримаєш тих грошей, які можна отримати за новий виріб, а тяганини буде стільки, що ніякого продажу не захочеш. Тобто все це знімається зі зберігання і передається в інші руки для того, щоб утилізація відбулася на полі бою і найприроднішим чином. Зрозуміло, що більшість цього добра, маючи такі максимальні строки зберігання, вже не містить якихось особливих технологічних таємниць, які не можна передавати в чужі руки, і тому така передача є просто святом для того ж Пентагону, бо зняті зі зберігання вироби роблять порожнечу у статистиці, яку можна обґрунтовано заповнювати новими замовленнями на вироби цього класу.

(Далі буде)