Раніше ми докладно писали про це, а зараз нагадаємо тільки те, що вперше чобіт американського солдата став на землю, де знаходилися навіть не німецькі, а французькі війська вішістського уряду, який капітулював, 8 листопада 1942 року. Тоді в районі Касабланки в Марокко було висаджено десант, який розпочав бойові дії проти Африканського корпусу Вермахту і союзних йому з’єднань Франції та Італії. І тільки в середині літа 1943 року почалася десантна операція «Хаскі» з висадкою на острів Сицилія. І лише тоді американські військові розпочали свій шлях у Європі.
Але все ж таки за точку відліку візьмемо 8 листопада 1942 року, і ось чому. 19 серпня 1942 року у відповідь на благання Сталіна союзники організували найпершу десантну операцію з висадкою військ на північному узбережжі Франції. У цей самий час Вермахт просунувся на максимальну глибину території совка і був за пів кроку від того, щоб повністю відсікти, а швидше за все – захопити нафтові промисли Баку, після чого будь-який опір СРСР уже не мав би сенсу. Бої йшли у Сталінграді й на Кавказі. І ось союзники, а саме Велика Британія і Канада, розробили план десантної операції з метою захоплення плацдарму на узбережжі Франції.
Це не було щось грандіозне, як два роки по тому, але суть заходу полягала в тому, щоб відтягнути частину військ Німеччини зі Східного фронту і дати Сталіну бажаний перепочинок. Теоретично Британія цілком могла підтримувати оборону плацдарму, бо мала багаторазову перевагу на морі. Але щоб цей план спрацював, треба було захопити сам плацдарм. І ось для здійснення цього плану наявних сил і засобів могло вистачити. Зараз цю операцію називають чимось на кшталт розвідки боєм, щоб отримати інформацію про можливості німецької оборони, але офіційна версія тут не спрацьовує, як ти за неї не візьмись.
Треба зауважити, що німецька розвідка мала інформацію про такі плани, але не було точних даних про місце й час проведення операції. Тоді вважали, що найбільш доцільним місцем для висадки десанту може стати Кале, бо ця точка розташована найближче до британського узбережжя, і, відповідно, логістичне плече операції було б найкоротшим. Недарма саме тут бере свій початок тунель, що йде під Ла-Маншем. Але цей вибір був очевидним усім, і тому Кале не було використано як місце висадки ні тоді, ні в 1944 році. Натомість було обрано місто Дьєпп.
Але ділянка берега приблизно від Гавра і до Дьєппа має вигляд урвища, як і британський берег за Ла-Маншем. А це означає, що висадку можна починати виключно в тих місцях, де заплава річок розрізає скелі й дає кілька кілометрів пологого берега. У Дьєппі все виглядає саме таким чином.
Але в такому разі виходить, що саме місце висадки опиняється в низині, між двома шматками скельного берега, де противник міг влаштувати, і як виявилося – влаштував артилерійські позиції. Задум операції зводився до того, що, використовуючи ефект раптовості (десант чекали в Кале), силами британського спецназу вдасться збити противника з вогневих точок на скелях на схід і на захід від зони висадки, а після цього почнеться десантна операція, яка включала і вивантаження важких танків, чого явно не треба для розвідки боєм. На березі вже були готові місцеві бійці опору, які мали вдарити окупантам у тил так, щоб той це вважав парашутистами, яких викинули в глибині берега.
(Далі буде)