Суботнє асорті (Частина 3)

І ось тепер ці самі міркування виглядають настільки барвисто, що повз них було б гріх пройти. Особливо це помітно після атаки на московський НПЗ та польоту кришки резервуару над столицею балалайок і матрьошок. Крамола з постів сиплеться просто нескінченним потоком так, що доводиться чекати сакрального: «Цар не справжній!» Принаймні, такі міркування зупиняються лише за крок від такого висновку. Судіть самі:

«Ну що, друзі, минуло півтора дня з моменту масштабної дронової атаки на москву. Якою була реакція нашої влади? Може, володимир путін вийшов із терміновим зверненням до росіян? Може, зроблено певні кроки для запобігання повторним атакам?

У відповідь пролунало кілька невиразних заяв Лаврова і Пєскова, мовляв, відповідь буде надано шляхом завдання масованих ударів по Україні. Зокрема, по Києву. І, в принципі, все. У федеральній пресі, якщо помітили, рекордну атаку на російську столицю обговорювали мінімально. Тактика мовчазного очікування неодноразово виручала, але цього разу не всі в москві з нею згодні.

«Політика завжди була багатогранною – є публічна частина, є кулуарна. Зараз за низкою сигналів можна припустити, що ніхто в країні не розуміє, що взагалі відбувається», –  сказало джерело у політикумі…»

Тобто черні вперше стало реально страшно, точніше, навіть страшно до ус***ки, а тому їм хотілося побачити царя на білому коні, з гвинтівкою в одній руці і з убитим лелекою – в іншій, топлес (без бронежилета) і всього такого відважного, як Гойко Мітич або Гейко Попич, а з якогось місця в нього стирчить перо або навіть три пера для надійності, і щоб обов’язково сказав щось підбадьорливе, мовляв, «голод – дурниця, я знаю, де багато того, чим ви будете харчуватися». Або: «Широка росія, але відступати нікуди, в бункері Кабаєва!» Але ні, нічого такого цар не каже, та й взагалі його якось не чути. І тому міркування йдуть далі, з тим самим запитанням, яке часто ставимо й ми:

«Один із великих бізнесменів підтвердив інсайди інших джерел, що всередині еліт почали обговорювати ті теми, яких раніше уникали. Перенесення столиці з москви, виведення активів за кордон, перерозподіл сил та впливу всередині країни. Є стійке відчуття, що дехто вже цього року подасть серйозний сигнал про свої президентські амбіції. Тут може зіграти роль те, хто це буде і в якій формі буде заявлено про наміри. Чи можливий фальстарт? Цілком. Але може бути й інший сценарій: хто перший заявив – на того й будуть орієнтуватися.

Співрозмовник у силовому блоці взагалі припустив, що на якийсь час буде запроваджено колективний орган управління країною, завданнями якого будуть вихід із економічної кризи, відновлення військового потенціалу та утримання контролю над складними регіонами. Якби хтось у лютому-березні 2022-го сказав вам про такі сценарії, повірили б?»

Скажімо так, це запитання більш ніж риторичне, бо відповідь на нього не просто існує, а її надавало саме джерело і ті, кому її адресовано. Вона була однозначною за змістом, але різною за формою, як-от: «На Берлин!», «Можем повторить!», «Не смеши мои Искандеры» і так далі. Всі вони чудово все пам’ятають, і тому це запитання було поставлено в повітря і явно – від розпачу. Тим більше що там все ж таки наявні голови, яких поки що не рубають за крамольні словеса. Зокрема, це стосується голови ЦБ Наїбулліної, яка публічно висловлює те, що інших одразу приводить на нари.

Нещодавно вона зникла з ефіру, і її вже були списали, мовляв, довикаблучувалася. Але вона знову випливла і заявила те, про що говорять і інші діячі, тільки не так публічно. Ось що, за словами одного з найближчих підлеглих Наїбулліної, вона видала буквально вчора:

«Ельвіра Сахіпзадівна не просто так повернулася в публічний простір. Вона отримала від дуже значущих, важливих людей гарантії того, що сво закінчиться до кінця літа. Ельвіра Сахіпзадівна продовжує виступати за якнайшвидше завершення війни, бо та, на її думку, загрожує росії великою кризою та голодом. Але ще кілька місяців рятувати економіку країни готова».

(Далі буде)