Автор: anti-colorados
Набагато цікавішою буде правильна відповідь на запитання про те, яка саме війна мається на увазі. Тут є шанс, бо в такому разі опоненту можна легко вказати на те, що Друга світова війна цього дня не починалася, а вже йшла майже два роки. Щойно це стає на місце, паралельна реальність або її шматки, що залишилися, починають руйнуватися остаточно. Адже як тільки в це питання вноситься ясність, то неминуче уточнюється проста обставина, а саме – хто з ким воював до 22 червня 1941 року, і тут з’ясовується, що за будь-яких розкладів була лише одна країна, яка протистояла Третьому Рейху, – Велика Британія, а решта Європи мала статус або окупованої Рейхом, або країни були його союзницями.
І тут з’ясовується ще одна пікантна для постсовка деталь. Сам совок не воював з Німеччиною саме до цього дня, але не можна сказати, що в період між 1 вересня 1939 і 22 червня 1941 років совок не воював зовсім і його війська не займали чужих територій, а навіть навпаки. 17 вересня совок напав на Польщу, відкривши другий фронт і рушивши назустріч Вермахту, де вони й зустрілися на заздалегідь обумовленому кордоні.
Тобто совок і Рейх у початковій фазі війни діяли як союзники, бо воювали на одному боці проти одного противника. Через те що Німеччина розпочала бойові дії проти Польщі на 17 днів раніше, її армія просунулася далі і зайшла на частину території, відведену совку, а тому мирно та урочисто передала йому обумовлену частину Польщі. Словом, совок чітко діяв у ролі союзника Німеччини, і точно – не на боці Британії та Франції, які оголосили війну Рейху.
А потім була Зимова війна з Фінляндією, внаслідок чого було захоплено частину її території, було окуповано три балтійські держави, було відкушено частину території Румунії. А все це свідчить про те, що совок не сидів рівно на одному місці до 22 червня, а вів агресивні війни або без війни анексував сусідні території. До речі, останнє «надбання» – шматок Румунії – совки захопили без бою лише з однієї причини.
Після тривалої розмови маршала Антонеску з Гітлером той переконав його не влазити в бійку зі Сталіним раніше, а просто відвести війська на певний час. Тоді він і посвятив колегу в загальний задум плану «Барбаросса» і додав, що окупація румунської території не триватиме довше року, і Антонеску пообіцяв не відповідати силою на ці дії Сталіна. І справді, Вермахт дуже щільно взаємодіяв з румунською армією напередодні 22 червня 1941 року, а в Бухаресті навіть було створено спільне командування румунської армії та військ групи армій «Південь».
Проте всі ці зміни у відносинах москви та Берліна почали відбуватися приблизно через рік після початку Другої світової війни. Німеччина педантично виконувала взяті на себе зобов’язання і за правом переможця могла б переглянути межі поділу Польщі, бо Вермахт просунувся далі за обумовлену лінію, а совок – зірвав домовленості і замість одночасного удару по Польщі увійшов до неї лише через 17 днів. Гітлер цілком міг переглянути карту поділу Польщі, але цього не зробив і віддав Сталіну території, обумовлені раніше, хоча їх із боєм захопила його армія. А Сталін почав порушувати взяті на себе зобов’язання з самого старту, з тієї самої затримки в 17 днів і далі – більше, поступово переходячи до ультиматумів.
(Далі буде)