Автор: anti-colorados
Найвідоміше фото – «Панцир» на даху будівлі їхньої Міноборони, що на Фрунзенській набережній. Ми вже його наводили, але ще раз наводимо просто для того, щоб на прикладі цієї будівлі уточнити деякі деталі. Отже, під час війни, і особливо – при загрозі повітряного нападу, всі військові структури йдуть на запасні командні пункти (ЗКП). Їх розташовано під землею, у спеціально обладнаних комплексах. Таким чином, лупити дорогий боєприпас об цю будівлю немає жодного сенсу. Наші військові це чудово розуміють, бо самі давно не сидять у синьому будинку на Повітрофлотському.
Але просто припустімо, що з якоїсь причини такий удар таки заплановано, то в такому разі кожному має бути зрозуміло, що для ураження конкретної цілі слід застосовувати певний набір засобів ураження – зброї та боєприпасів. Нещодавно ми бачили, як у Дніпрі ракета з тонною бойовою частиною склала під’їзд панельної багатоповерхівки. Залишимо осторонь суть цього воєнного злочину і просто зауважимо, що тонна вибухівки змогла ось завдати таких пошкоджень. Якби цей самий боєприпас прилетів у будинок із монолітно-бетонним каркасом, то пошкоджень було б на порядок менше, і з максимальною ймовірністю можна було б говорити, що не сталося б руйнувань міжповерхових перекриттів або це мало б мінімальний характер, але будівля точно встояла б.
Інша річ, коли споруда з самого початку проєктується та будується як військовий об’єкт, причому – особливої важливості. Можна не сумніватися в тому, що його стійкість до подібних ударів – ще вища, і та ж сама тонна вибухівки в бойовій частині ракети завдала б ще менших пошкоджень. Для того щоб усе це розуміти, не потрібно бути архітектором, будівельником чи зброярем, бо це випливає з лінійної логіки. А тепер повернімося до початку саме цього шматка міркувань і ще раз спробуймо суто теоретично уявити, яке завдання має бути поставлено для атаки ось такої будівлі?
Відкидаємо убік варіант «Вибити шибки, щоб вони там усі обі***лися» чи подібні до нього, і тоді залишається один варіант – зруйнувати будівлю. Але навіщо, якщо там немає ні керівництва армії, ні критичних комунікацій, які, напевно, продубльовано на ЗКП? Гаразд, припустімо, що певний сенс у цьому є, просто ми не можемо його виявити. Але в такому разі ми ж не подряпати будівлю вирішили і не вибити в ній шибки та подекуди – двері? Тоді потрібен боєприпас, набагато потужніший за ту ракету Х-22, якою противник влучив у будинок і вбив близько 50 мирних громадян. Це має бути щось у районі десяти тонн, і навіть це – велике питання, наскільки фатальними були б руйнування саме в такій будівлі. Але ЗСУ не мають навіть тонного боєприпасу.
А тим більше в нас немає такого боєприпасу, який міг би полетіти на відстань до 1000 кілометрів і точно влучити в таку халабуду. Звідси випливає простий і цілком логічний висновок: будівля Міноборони противника не може бути ціллю як через те, що там немає нічого цінного з військової точки зору, так і тому, що скласти її на щебінь на такій відстані нам нічим. Зрештою, туди не дрон потрібен і не ракета зі 100–200, ну, нехай 450 кілограмами бойової частини, а щось набагато потужніше. Але тоді постає запитання про те, навіщо вони заперли на дах 30-тонну дуринду, якщо вони майже впевнені, що саме туди нічого не прилетить? І ось тут починається найцікавіше.
(Далі буде)