Автор перекладу: Світлана
В Ізраїлі нарешті відчули різницю між Джо Байденом та Дональдом Трампом. Чого тільки не довелося наслухатися від місцевих військових експертів та оглядачів з приводу того, як їм упоперек горла стояв Байден, а Камала Гарріс їм здавалася відьмою, яка чаклує проти Ізраїлю. Не знаю, як би себе проявила Камала, якби вона опинилася в Овальному кабінеті, але швидше за все, основна політична лінія, якої вона б дотримувалася, не надто далеко відхилилася б від тієї, яку накреслив Байден. А він, як не крути, саме політик, а не бізнесмен, а тому звик прислухатися до думки своїх колег, Конгресу і взагалі звертати увагу на сукупність безлічі чинників. А Трумп – самодур і робить усе, що йому подобається, а що ні – просто забуде, і все.
Проте саме здоровий глузд і передбачуваність Байдена викликали просто блювотний рефлекс у багатьох діячів. Огида була настільки сильною, що було забуто навіть те, як швидко адміністрація Байдена відреагувала на події 7 жовтня 2023 року і як щільно в Ізраїль пішли каравани з військовою допомогою, зокрема й засоби ППО. Але потім ці діячі голосно цокали язиками і розповідали про те, як Трумп їм постачає зброю і який він молодець, що, мовляв, розбомбить і Ємен, і Іран, і взагалі – хлопець хоч куди. Причому найрясніша фаза такого захоплення була між перемогою на виборах та його інавгурацією. Чим ближчим було його повернення до Білого дому, тим сильнішими були передчуття і найбільш нестримні фантазії, засновані на тому, що Додік дасть величезну фору дідові Джо.
І ось тепер з’ясувалося, що арабські товариші виявилися Трумпу набагато ближчими за Ізраїль. І справді, з таким королівським прийомом та щедрими подарунками подібні діячі не те що перевзуються, а й краватку вивернуть. І от уже сьогодні ізраїльська преса пише, що з Білого дому пішли сигнали про те, що якщо Ізраїль не закінчить війну з ХАМАСом, то Трумп уже пригрозив кинути його й залишити воювати самостійно і без його особистої підтримки.
А все тому, що у Байдена хоч і були численні моральні та етичні обмеження щодо дій на Близькому Сході, але він не ставив під сумнів союзницькі відносини з Ізраїлем. Не він їх закладав і не йому було їх переглядати, хоча тертя може виникати й між союзниками. Адже політик бачить те, що було створено і закладено до нього, і дбає про те, щоб примножити здобутки, згладити невдачі та передати країну своєму зміннику хоча б не в гіршому стані.
Трумпу ж на це взагалі начхати. Союзницькі стосунки для нього – пустий звук, а нестерпну дружбу з Ізраїлем він імітував лише з однієї причини – йому потрібно було отримати хоча б часткову підтримку єврейського лобі або, принаймні, відтягнути його від опонентів. А тепер йому це не потрібно, і взагалі в нього з’явилися набагато цінніші друзі в арабському світі, а з огляду на те, як легко вони відвантажують презенти, то тут взагалі говорити нічого, бо 20 доларів – це завжди 20 доларів.
Ну, а в усьому цьому цікаво тільки одне. Схоже на те, що Ізраїль опинився в рідкісному для себе становищі. Вже практично всьому світу зрозуміло, що таке Трумп і що він коїть з Америкою, але в Ізраїлі до останнього вірили, що дід не справить нужду на відносини потужністю в 50 років, але тут вони почули дзюрчання…