Велика післямова (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Від редакції

Учора з технічних причин не вдалося написати все, що треба було, з приводу ворожого удару по столиці, і особливо – про реакцію стада любителів традиційних цінностей, однак є кілька штрихів, які слід додати до загальної картини хоча б постфактум. Тут буде саме такий «доважок», переважно щодо реакції лаптів.

***

Важко сказати, чого саме чекали широкі маси лаптів від удару «Орєшніком» та іншими засобами ураження, але перед самим ударом там був натуральний психоз і гарячкове очікування свята, яке й мав принести цей удар. З нашого боку це теж відчувалося настільки чітко, що психоз можна було помацати руками, якщо не було огиди вимазатися в інформаційне ла*но, яким щедро обмазувалися навіть начебто адекватні діячі. Але в інформаційному середовищі інтимність цього процесу відсутня начисто, і якщо в когось виникло бажання обмазуватися цією субстанцією, то це – особиста справа кожного. Той самий Додік наприкінці 80-х приїжджав до москви по щось подібне, під камери КДБ, і – нічого, вже вдруге успішно завідує Білим домом.

Інша річ, коли обмазані всім цим з ніг до голови діячі наполегливо намагалися нагодувати ла*ном тих, хто навколо. І тут виникають питання про те, що обидва процеси – і в курнику, і в нас – мали спільну «несучу частоту», що наводить на деякі погані висновки. Але нашу інформаційну рвань залишмо осторонь, бо вона ніколи й не була чимось притомним і корисним, а звернімо увагу на лаптів. Вони явно хотіли отримати психологічну компенсацію за те, що вони відбувається останнім часом і що, безумовно, викликано успішними діями Сил оборони. А в цьому плані вони мають всі підстави для того, щоб перейти в мінорну тональність викладу.

Зрозуміло, що найперше, що сильно вштирює особливо пропагандистів, – це тенденція до «деінтернетизації» населення. Адже не є таємницею, що мільйонні телеграм-канали та інше можуть приносити досить серйозні доходи, не так від реклами, як від донатів та різних внесків. Багато пропагандистів звикли до досить високого рівня життя і практично автономні у плані фінансування. Тобто, обробляючи кровожерну публіку, вони отримують солідні гроші, не випрошуючи подачок із бюджету.

І ось тепер виявляється, що їхні годівниці можуть закритися назовсім. Справа тут не в тому, що самі вони знайдуть, як обійти заборони і залишитися в тому ж Телеграмі, але публіка цього зробити не зможе в тому обсязі, як це було раніше, і, відповідно, обвалиться вся та фінансова схема зборів, яка їх годувала весь час широкомасштабного вторгнення. Саме це зет-військкори розцінюють як замах системи на їхні джерела доходів, які вони збудували самостійно, без чиєїсь допомоги, просто присмоктавшись до теми реваншизму та мілітаризму.

Працюючи на ницих інстинктах і прагненнях публіки, яка деградує, вони зробили собі цілком ситий спосіб життя, а тепер усе це йде під укіс. Зауважимо: частина цієї публіки в закритих ТГ-каналах за плату демонструвала за гроші відео катувань, позасудових страт, раніше – зґвалтувань на окупованих територіях тощо. І ось це все несподівано повисло в повітрі. З цієї причини не варто дивуватися з того, що різноманітні діячі на зразок Ремесла перевзуваються і починають критикувати режим.

(Далі буде)