Суть традиційних цінностей лаптів (Частина 2)

Причому більшовики все ж таки намагалися приховувати як масштаби своїх репресій і терору, так і сам факт проведення таких заходів. Практично всі документи, пов’язані з депортаціями чи знищенням населення, мали найвищий ступінь таємності, а прутінці це роблять практично відкрито й на очах усього світу. Але нам немає сенсу звертати увагу на реакцію світу, бо він теж сильно змінився, і не на краще. Чого тільки варті США під проводом Тромба, що покрив країну ганьбою на десятиліття вперед.

І ось після цього можна повертатися до поточних подій, які прямо вказують на те, що робить ворог і як він усе це називає. Отже, цієї ночі ворог знову здійснив масовану комбіновану атаку на територію України. Цього разу основною ціллю став Дніпро, і, згідно зі зведенням ВПС, виглядало це так:

З них – 14 балістичних ракет «Іскандер-М» та вісім крилатих ракет «Іскандер-К». І все це робиться якраз під прапором «звільнення» території України від українців. З цього приводу буквально сьогодні в надрах курника вдалося побачити ось такий текст від одного з найближчих співучасників прутіна:

«Бачу багато паніки через те, що ворожі БПЛА прилетіли кудись у москві та підмосков’ї. Деякі примудряються навіть критикувати владу та військових за пропущені удари. Хочу всім сказати – йде війна! Не побоюсь цього слова, священна сво. Ми стріляємо по ворогові, він стріляє. Ми зараз звільняємо Донбас, інші нові регіони. Ті, хто критикують нас, військових, ППО, ще когось, на що натякають, що Донбас нам не потрібен? Нехай частиною ДНР володіє київський режим? Така позиція – справжня зрада».

Ось так вони застосовують слово «звільнення» – знищення, депортація або асиміляція місцевого населення. Мої бабусі та дідусі – всі родом із Донбасу та Слобожанщини. Всі вони – українці, всі – цілком стерпно розмовляли місцевою говіркою української мови. У моїх батьків була дача, точніше – будинок, який було куплено під дачу там, де окупація триває з 2014 року. Невеликий хутір у долині посеред степу, а довкола – населені пункти, які всім стали відомі влітку 2014 року. Так от, там люди жили поколіннями, всі розмовляли українською і ніким, окрім українців, себе не вважали. Наскільки я знаю, в моєму роду ніколи не було нікого, окрім українців, і ось від нас вони звільняють Донбас для того, щоб завезти туди своє бидло з глухих гребеней.

З дитинства мене нудило від шахтарів, тому що переважна їх частина – завезені зеки або діти завезених зеків із російської глибинки. Підлішої публіки тоді я просто не бачив. А всередині колективу шахт діяв справжній рабовласницький лад. І що характерно, цій публіці такий порядок речей подобався. Я якось писав про деякі яскраві випадки, що вказують саме на це, але згодом до мене дійшло, що ті самі шахтарі, і не тільки вони, – продукт етнічного заміщення. 20 кілометрів від індустріального міста, і там – залишки ще не вбитої України.

Тому щоразу, коли комусь трапляється вираз «визволення» щодо територій України у виконанні лаптів, просто знайте, що так вони називають етнічні чистки. Так було, так є і так буде, поки цій тварюці не зламати хребет назавжди. Якщо вона виявиться недобитою і не дезінтегрованою, вона обов’язково відроджуватиметься саме з таким нутром. Тож не варто плекати ілюзії. Це – дурна точка зору.