Слідами посла (Частина 2)

Тобто на ставлення Нетаньягу до України прямим і безпосереднім чином впливають його особисті й не зовсім прозорі стосунки з прутіним. Але вже очевидно, що для нього цінність цих стосунків набагато вища за цінність життів військовослужбовців Ізраїлю, про що він часто і цинічно заявляє. Ну, а щоб поставити крапку на цьому поверховому чиннику, який безумовно впливає на ситуацію, просто пригадаймо старе прислів’я:

Таким чином, якщо в найкращих друзях Бібі – прутін, Тромб і Орбан, то більше нічого не потрібно для того, щоб виникло повне розуміння позиції уряду Нетаньягу з цього питання. І це попри те, що його гострота зростає мало не щодня. Очевидно, що для зміни загальної політичної лінії на цьому напрямі треба міняти голову, як це було зроблено в тій самій Угорщині з Орбаном. Але це – справа ізраїльтян, а ми лише зазначимо, що навіть якщо завтра Бібі отримає під зад коліном і з прем’єрського крісла пересяде на лаву підсудних, ситуація навряд чи зміниться дуже швидко, бо не вирішеними залишаться фундаментальні питання.

Тут ми просто зазначимо, але не будемо занурюватися в подробиці корінного чинника напруженої ситуації на Близькому Сході взагалі. Просто вкажемо, що Ізраїль із обраною ним зовнішньою політикою поставив себе в рамки перманентної війни. Так, це зумовлено активними діями сусідів, але й його власною політикою – теж. Адже якщо абстрагуватися від етнічних та інших складових проблеми, просто звернемо увагу на те, що які б події і як би не розвивалися в регіоні, Ізраїль постійно повертається в одну й ту саму точку – впершись лобом у протистояння з сусідами.

Ситуація посилюється тим, що загалом сусіди навряд чи стануть демократичними та ліберальними країнами, зосередженими на підвищенні добробуту населення. В осяжному майбутньому там будуть авторитарні режими, а це означає, що навіть начебто налагоджені стосунки з умовними Еміратами можуть обвалитися відразу після смерті лідера країни. На його місце може прийти радикальний ісламіст, і все почнеться спочатку. Те саме – з Йорданією, Сирією, Єгиптом, і далі – за списком. Напевно, це замкнене коло можна розірвати, бо невирішуваних проблем не існує.

Інша річ, що для цього потрібен керівник із високим інтелектом та вмінням спрямувати його в потрібне русло, не дбаючи про власну вигоду, а Бібі – прямий антипод такого лідера. Власне, на щось інше важко розраховувати, бо такі люди дуже рідко опиняються біля керма саме через розуміння сутності самої влади. Вони просто не бажають занурюватися в цю клоаку, і єдине, що може змусити їх це зробити, – якась важка чи катастрофічна ситуація. В решті випадків у владу проходять жадібні, владолюбні нарциси з тим чи іншим ступенем виразності цих базових якостей. А якщо так, то в такому разі потрібно змиритися зі своїм станом облоги і працювати над тим, щоб твоя армія була вкрай ефективною та боєздатною, а головне – щоб випереджала будь-якого противника як мінімум на хід або крок. Але якщо є розуміння такого стану, то ставитися до всього, пов’язаного з цим найважливішим чинником, слід без дурнів, послідовно і твердо. До речі, України це стосується не меншою мірою, бо звихнутий курник у нас завжди буде сусідом, незважаючи на його назву або форму.

(Далі буде)