Авторка перекладу: Світлана
Вчергове доводиться повертатися до термінів і понять, якими ми користуємося і сприймаємо їх як щось зрозуміле, але що має прямо протилежний сенс тому, що ми маємо на увазі. Це важливо за підсумками вчорашнього дня та порнографічної вистави, яку називають «припиненням вогню». Загалом не було планів якось знову чіпляти цю тему, бо в пакет цього шоу входив обмін полоненими за принципом 1000 на 1000. Знаючи те, як працюють катівні ворога, а тим більше щодо наших полонених, тут треба просто відійти вбік і помовчати, навіть у тому випадку, коли маєш що сказати і навіть не матюками.
Але ось минуло 9 травня, ні про який обмін чути не було, і сьогодні зранку про це немає мови, а різноманітні канали пишуть про те, що прутін і не збирався виконувати подібний обмін. Загалом що там упир збирався чи не збирався робити – питання друге, але якщо цього обміну не відбудеться сьогодні – завтра, то це означає, що ганебне припинення вогню не мало під собою взагалі жодних практичних підстав. У такому разі або прутін розвів янелоха, або янелох розводив публіку. Сухий залишок покаже, який із цих двох варіантів був ближчим до істини.
Але спочатку про терміни та поняття. Ті, хто так чи інакше стикався з арештантами або кому довелося це відчути на своїй шкурі, знає важливу особливість психології замкнутих колективів. Коли група людей змушена перебувати в замкнутому просторі 24/7, без жодної можливості змінити умови – звичні соціальні зв’язки руйнуються практично миттєво, тому що всі регалії, які арештанти мали на волі, там або взагалі не відіграють ніякої ролі, або ця роль настільки ефемерна, що за великим рахунком, нею можна знехтувати. А натомість вибудовується інша система співжиття, яка має бути зрозумілою та прозорою, бо всі перебувають на виду у всіх.
Одним із фундаментальних принципів такого співжиття є відповідність між діями арештанта і його словами. Тобто там не вдасться здаватися кимось, ким ти не є. Ба більше, будь-які потуги прикинутися кимось іншим, безумовно, викликають негативні наслідки. Логіка там проста: якщо ти кимось прикидаєшся – ти поводишся, як стукач, а стукач у катівнях миттю опускається на саме дно соціуму. У таких умовах грати роль вкрай складно, а тим більше тим, хто не має такого досвіду і не розуміє правил такої гри.
Для того щоб роздивитися справжнє обличчя арештанта, є безліч методів, але головний – просто уважно слухати те, що і як він говорить і наскільки розуміє слова, які вимовляє. Точніше, наскільки він розуміє їхній справжній, а не перекручений життям на волі сенс. Тому тим, хто туди потрапляє вперше, досвідчені сидільці можуть дати кілька порад, які допоможуть у перший час. Насправді вони прості: наприклад: не стукай, не грай (в азартні ігри) і не бери в борг. Якщо ж хтось вирішить дати фундаментальну пораду, то скаже: мовчи і слухай. Це – цінна порада, що якраз і допоможе очистити свідомість від сенсів, які безпідставно присвоїли різним, начебто звичайним словам. Тільки слухаючи те, як користуються словами досвідчені арештанти, можна зрозуміти різницю, а зрозумівши її – можна вже й самому користуватись цим принципом, з мінімальним ризиком неприємностей.
У цьому сенсі на волі все виглядає зовсім інакше. Дуже часто, напевно, з часів совкового «новоязу», ми користуємося словами не за призначенням. І якщо раніше вміння так викладати думки могло вберегти від цугундеру, то потім це стало навіть не нормою, а якоюсь ментальною хворобою. Дуже часто сенс, який вкладається у слово, не те що не відповідає первісному, а прямо йому суперечить. І це взагалі нікого не бентежить.
(Далі буде)
Дуже легко люди ведуться на слова.
Дуже багато людей судять за словами, а не за діями.
Як це було у 19-му році. Як це було пару днів назад, з указом про дозвіл параду.
Як це було безліч разів між цими датами.
Це ж Зеленський сказав про обмін 1000 полонених, та ще й потролив – натовп у захваті… Отак він годує локшиною з ваших же вух – від 4 тис. вчителям до 3000 фламінго – жеруть, ще й добавки просять.
Так дракона не перемогти…