Інша справа, якби таке можна було виконати дронами. Вони вже стоять на конвеєрі, і вартість одного екземпляра не зіставна з прайсом будь-якої ракети, чи то крилатої, чи балістичної. Але, швидше за все, саме такий розклад практично нереальний. Просто уявімо, що запустили досить велику зграю птахів, а також різноманітних імітацій для того, щоб поставити раком ППО ворога в цільовій локації. Припустімо, що саме в цьому плані все пройшло успішно і в район мавзолею прорвалося кілька десятків дронів.

Тут ми розуміємо, що дрон летить зі швидкістю 120–200 км/год, і з урахуванням того що ціль – досить жвавий дідок, здатний миттєво метнутися в один із численних входів у розгалужене підземелля під кремлем і червоною площею, то ураження саме прутіна дронами практично неможливе. У нього в будь-якому випадку буде достатньо часу для того, щоб не тільки сховатися під землею, а й дістатися до свого бронепоїзда і змитися з москви під виглядом пасажирського паровоза. Тобто ураження такої цілі саме дроном – неможливе в принципі, і навіть вдалий удар крилатими ракетами не гарантує суто технічної можливості встигнути задвохсотити дідка.

Тут є ще один, вкрай важливий момент, який ми не можемо оминути. Всі ті удари дронами, а тепер уже – й ракетами, завдані на відстань 300+ кілометрів нашими засобами ураження, завжди мають один і той самий рисунок. Перед тим як навалити по конкретній цілі – порту, НПЗ, військовому заводу або чомусь подібному, Сили оборони проводять розчищення маршруту польоту ударних засобів та цільового району. Тобто спочатку максимально вивалюються ППО і РЕБ противника, і тільки після цього виконується основна частина операції. Саме з цієї причини ми щодня читаємо про ліквідацію РЛС та ЗРК противника у тому ж Криму, наприклад.

Щойно ми беремо до уваги цей чинник, то все починає набувати чіткішого вигляду. Якщо ми починаємо різати ППО так, щоб розчистити дорогу до площі, ми надсилаємо чіткий сигнал про те, що маємо намір робити. Відповідно, охорона прутіна це зразу вирахує, і діда просто не випустять на площу, а замість нього виставлять муляж або двійника-камікадзе. В такому випадку зусилля виявляться марними, а вся операція – втратить сенс у принципі.

Єдиний більш менш реалістичний варіант для досягнення саме такого результату – застосування балістики. Але знову ж таки, для цього вже повинен бути кейс застосування таких озброєнь, щоб точно розуміти, як працює виріб у бойових умовах і наскільки успішно цьому виробу можуть протидіяти ППО та РЕБ противника. Зрозуміло, що для ворога це буде вкрай складна ціль, а пацієнт має зовсім мало часу для того, щоб успішно змитися. І все одно треба чітко розуміти, що ракета зможе зробити, а що знаходиться за межею її можливостей. Наскільки вже сформувалося таке уявлення і наскільки просто зараз такий інструмент готовий до використання – велике питання.

Ну, а ворог уже вжив превентивних заходів для того, щоб мінімізувати саму можливість такого удару. Ми вже докладно писали про те, що ворог стягнув у москву буквально все, що в нього залишилося з ППО. Тобто він створив максимальну щільність насичення зенітними засобами невеликої локації. Більше він не спроможний зробити нічого просто фізично. Ну, і плюс до того, з програми параду повністю виключено техніку, і не тільки тому, що зібрати її для параду вже дуже важко, але й для того, щоб Сили оборони України не отримали ціль, по якій варто ввалити прямо під час параду.

(Далі буде)

2 коментар до “Ракетні розклади (Частина 2)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *