В особистих розмовах і особливо – під час особистої зустрічі на Алясці прутін переконав Тромба в тому, що він уже практично переміг і що дотисне Україну буквально за найближчі кілька місяців. Звідси у Тромба і вираз «У них (нас) немає карт», а прутін – нестерпно сильний. Але ось минув рік від часу тієї ініціативи, і прутін виявився жалюгідним тріплом. Жодної перемоги в нього не сталося навіть на тлі практично повністю згорнутої військової допомоги США. Ба більше, ситуація для прутіна стає дедалі гіршою, а удари України – все більш потужними та руйнівними.
Але, напевно, найневдалішим кроком прутіна в останній телефонній розмові з Тромбом було те, що фюрер почав умовляти Додіка, щоб той вплинув на Україну для того, щоб та не завдавала ударів по москві на 9 травня. Тут навіть сліпому стає видно, що ти або перемагаєш за наступні два-три місяці, або через рік просиш, щоб не били по москві у певний день.
Уже не знаю, наскільки Тромбу пояснили комічність цієї ситуації, але лапті, ймовірно, помітили, що припинення вогню на 9 травня прутін випрошував у Тромба з тієї причини, що він сам буде в москві, та ще й на відкритій місцевості, а саме – на параді цього ж дня. І ось виходить, що в інші дні можна відвантажувати по столиці курника не соромлячись, бо сам він у костюмі панди дефілюватиме перед Кабаєвою, а москва йому не буде цікава. Головне, щоб українська балістика не клюнула його в голову саме цього дня.
І тут слід враховувати психотип Тромба. Спочатку він вважав прутіна безумовним переможцем у війні з Україною. Але до моменту останньої їхньої телефонної розмови ситуація сильно змінилася, і прутін уже виглядає ким завгодно, але не переможцем. А Тромб завжди красуватиметься поряд із переможцями й буде намагатися перетягнути перемогу на свій рахунок. Так було з літньою фазою війни з Іраном, коли фактично всю роботу зробив Ізраїль, а перемогу він привласнив собі. Те ж саме він зробив і з приводу війни в Нагірному Карабаху, яку Азербайджан виграв чесно та самостійно. Але Тромб і там усе записав на свій рахунок.
А от із прутіним уже – все. Він не бачить у ньому переможця, а отже, інтерес до нього зник, і фюрер не вловив цього моменту. Він вважав, що йому вдасться проїхатися по вухах гольфіста й підняти свій імідж в очах бородатих. Однак до цього моменту він уже мав усі ознаки лузера, а Додік намагається триматися подалі від таких, бо йому і власних проблем вистачає з головою. І ось практично відразу після цієї телефонної розмови стало відомо, що було розблоковано ті самі 400 мільйонів доларів допомоги Україні, які вибив Конгрес. Тож розмова дала протилежний ефект і визначила прутіна в лузери.
То ху із містер прутін? Залишаюсь при своїй думці. Харків’яни відповіли на це запитання вичерпно й точно. Нікому не вдалося зробити нічого подібного. Гадаю, що цього нікому вже й не вдасться зробити.
Орки оскаженіло закидують Херсон(Білховичі) “Молніями”. Треба ж накидати побільше перед дев’ятим, а потім “миротворчо” ізображать побєдітєля усіх війн, як Трамп.
До речі, мені випадково довелося почути саме тоді, саме цю кричалку саме того Величка, що наразі в тому самому Кракені, судячи з реклами у метро біля стадіону Металіст.
Чекаємо на святкові подарунки мацквабаду на 9 травня. Мадяр, будь ласка не підведи! Це для кацапів – пуйлом менше, пуйлом більше пох. А нам дуже приємно, коли мацквабад горітиме. Ну одним словом – могєм – павтарілі!
> І тут слід враховувати психотип Тромба. Спочатку він вважав прутіна безумовним переможцем у війні з Україною. Але до моменту останньої їхньої телефонної розмови ситуація сильно змінилася, і прутін уже виглядає ким завгодно, але не переможцем. А Тромб завжди красуватиметься поряд із переможцями й буде намагатися перетягнути перемогу на свій рахунок.
Тим більше, що й сам Трамп уже виглядає в Ірані таким же «переможцем», як і прутло в Україні. Якщо він продовжить «красуватися» поруч із прутлом, на них показуватимуть пальцем як на двох невдах (loosers).