Баржі вторгнення у Вільгельмсгафені

Автор: anti-colorados

В умовах відсутності спеціального десантного флоту почалася мобілізація барж і буксирів по всьому північному узбережжю Франції, Бельгії, Голландії, а також у самій Німеччині. Загалом було задіяно 2 000 барж, усі буксири масою понад 250 тонн для буксирування барж, 1 600 моторних човнів та 168 транспортних суден.

Тобто твердження про те, що німці не готували наступу, бо не мали для цього транспорту, хибні в принципі. Ба більше, британську авіацію було переведено в режим постійної готовності, і вона регулярно завдавала бомбових ударів по місцях зосередження плавзасобів. У результаті вдалося потопити 67 суден і 173 – пошкодити на стоянках у гаванях. Причому під час цих нальотів відбувалися жорстокі сутички між винищувачами обох сторін, і саме в ході цих повітряних битв стало очевидно, що Рейх не має переваги ні у флоті, ні в авіації. Англійці билися відчайдушно та результативно.

У зв’язку з цим Герінг наказав переорати всі британські аеродроми на узбережжі Британії, а англійці зробили хід, який став фатальним для всієї операції «Морський лев». Вони завдали бомбового удару по Берліну, і Герінг отримав прочухана від Гітлера, який він навіть не припускав колись отримати. Це його зачепило, і він кинув свою авіацію бомбити не аеродроми, а Лондон та інші міста Британії. Як це не дивно, але королівські ВПС зітхнули з полегшенням і продовжили кришити флот вторгнення, а заразом – і авіацію противника.

Зрештою, до вересня 1940 року, вже до останнього терміну вторгнення, коли невеликі баржі могли перетнути Ла Манш у штиль, стало зрозуміло, що ні Крігсмаріне, ні Люфтваффе не зможуть підтримати цю операцію, і її довелося згорнути остаточно.

Проте близько місяця, з середини серпня до середини вересня, ситуація балансувала на межі, і лише вміла тактика, яку виявила Британія під керівництвом Черчілля, змусила Гітлера відмовитися від вторгнення. Тобто це була гра Черчілля на мізері, і він таки виграв ту партію. Тому говорити про те, що операція ніколи не планувалася до реального проведення, було б неправильно і нечесно стосовно тих, хто брав участь у тому титанічному протистоянні.

Такі твердження тим більше дивні, що наприкінці 70-х років минулого століття департамент військових досліджень Королівської військової академії Сандхерст провів велику гру, умови якої повторили те, що було закладено в план «Морський лев» та в оборонні плани британських збройних сил. У підсумку результатом була перемога сил вторгнення, якби воно відбулося в проміжку з 9 по 17 вересня, коли Гітлер щойно відмовився від цього плану.

Тобто план був не просто реальним – він підкріплювався силами й засобами, а з урахуванням того що німецькі військові були на підйомі та в ейфорії від перемог, а їхні опоненти були зламані розгромом під Дюнкерком, то шанси в Гітлера були дуже високі. Тим більше що в самій Британії надто багато діячів виступали за почесну капітуляцію перед Німеччиною з огляду на незіставність військових сил. Але сер Вінстон Черчілль уперся, і перемога прийшла в руки стійких британців.

Правда ж, це – повчальна історія і для нас? Із неї варто зробити висновки і не варто слухати тих, хто розповідає байки про ті часи. Це історія відчайдушної боротьби і мудрих рішень, які і є фундаментом перемоги.

Від Svitlana

3 коментар до “«Морський лев»: за і проти (Частина 3)”
  1. Прошу звернути увагу на те, що німці на початку повітряної віни 1940 року наносили удари саме по аеродромах, ремонтних базах і заводах Британії. І не після першого нальоту на Берлін відбулася переорієтація на Лондон. Британці відтворили задум повітряної війни і дійшли невтішного висновку. Переорієнтував удари з аеродромів на Лондон і інши міста Брітанії саме Гітлер, бо Герінг не мав на це повноважень.

Залишити коментар до Олександр БІлий Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *