Баржі вторгнення у Вільгельмсгафені
Автор: anti-colorados
В умовах відсутності спеціального десантного флоту почалася мобілізація барж і буксирів по всьому північному узбережжю Франції, Бельгії, Голландії, а також у самій Німеччині. Загалом було задіяно 2 000 барж, усі буксири масою понад 250 тонн для буксирування барж, 1 600 моторних човнів та 168 транспортних суден.
Тобто твердження про те, що німці не готували наступу, бо не мали для цього транспорту, хибні в принципі. Ба більше, британську авіацію було переведено в режим постійної готовності, і вона регулярно завдавала бомбових ударів по місцях зосередження плавзасобів. У результаті вдалося потопити 67 суден і 173 – пошкодити на стоянках у гаванях. Причому під час цих нальотів відбувалися жорстокі сутички між винищувачами обох сторін, і саме в ході цих повітряних битв стало очевидно, що Рейх не має переваги ні у флоті, ні в авіації. Англійці билися відчайдушно та результативно.
У зв’язку з цим Герінг наказав переорати всі британські аеродроми на узбережжі Британії, а англійці зробили хід, який став фатальним для всієї операції «Морський лев». Вони завдали бомбового удару по Берліну, і Герінг отримав прочухана від Гітлера, який він навіть не припускав колись отримати. Це його зачепило, і він кинув свою авіацію бомбити не аеродроми, а Лондон та інші міста Британії. Як це не дивно, але королівські ВПС зітхнули з полегшенням і продовжили кришити флот вторгнення, а заразом – і авіацію противника.
Зрештою, до вересня 1940 року, вже до останнього терміну вторгнення, коли невеликі баржі могли перетнути Ла Манш у штиль, стало зрозуміло, що ні Крігсмаріне, ні Люфтваффе не зможуть підтримати цю операцію, і її довелося згорнути остаточно.
Проте близько місяця, з середини серпня до середини вересня, ситуація балансувала на межі, і лише вміла тактика, яку виявила Британія під керівництвом Черчілля, змусила Гітлера відмовитися від вторгнення. Тобто це була гра Черчілля на мізері, і він таки виграв ту партію. Тому говорити про те, що операція ніколи не планувалася до реального проведення, було б неправильно і нечесно стосовно тих, хто брав участь у тому титанічному протистоянні.
Такі твердження тим більше дивні, що наприкінці 70-х років минулого століття департамент військових досліджень Королівської військової академії Сандхерст провів велику гру, умови якої повторили те, що було закладено в план «Морський лев» та в оборонні плани британських збройних сил. У підсумку результатом була перемога сил вторгнення, якби воно відбулося в проміжку з 9 по 17 вересня, коли Гітлер щойно відмовився від цього плану.
Тобто план був не просто реальним – він підкріплювався силами й засобами, а з урахуванням того що німецькі військові були на підйомі та в ейфорії від перемог, а їхні опоненти були зламані розгромом під Дюнкерком, то шанси в Гітлера були дуже високі. Тим більше що в самій Британії надто багато діячів виступали за почесну капітуляцію перед Німеччиною з огляду на незіставність військових сил. Але сер Вінстон Черчілль уперся, і перемога прийшла в руки стійких британців.
Правда ж, це – повчальна історія і для нас? Із неї варто зробити висновки і не варто слухати тих, хто розповідає байки про ті часи. Це історія відчайдушної боротьби і мудрих рішень, які і є фундаментом перемоги.
Так, висновок є – потрібен удар по москве. Давно вже напрашується. Чекаємо.
При зеленій владі того не буде.
Прошу звернути увагу на те, що німці на початку повітряної віни 1940 року наносили удари саме по аеродромах, ремонтних базах і заводах Британії. І не після першого нальоту на Берлін відбулася переорієтація на Лондон. Британці відтворили задум повітряної війни і дійшли невтішного висновку. Переорієнтував удари з аеродромів на Лондон і інши міста Брітанії саме Гітлер, бо Герінг не мав на це повноважень.