Давно і добре відомо, що сучасне велике підприємство, яке серійно випускає складні системи озброєнь, просто змушене мати експортний потенціал. Річ у тім, що забезпечення власної армії зброєю загалом — справа прибуткова, але тут є нюанси. У демократичній країні, при реально діючому принципі зміни влади, саме військова частина бюджету завжди стає об’єктом критики. А це означає, що довгострокова та трудомістка програма може бути зупинена просто тому, що влада змінилася і фінансування зменшилося або зовсім припинилося.
Таких прикладів у світі — хоч греблю гати, але, напевно, найзнаменитішим є варіант із літаком . Згідно з програмою ATF (Advanced Tactical Fighter), уряд США зробив замовлення на виробництво 750 таких літаків, щоб замінити ними літаки попереднього покоління . При цьому відразу було заявлено, що машина на експорт однозначно не піде, аби не стався витік проривних технологій, і в підсумку — щоб мати винищувач 5-го покоління в той час, коли жоден із ймовірних супротивників такого не має.
Але концепція змінилася, і спочатку програму випуску урізали вдвічі, а потім — ще раз вдвічі, і в результаті виробник залишився із замовленням у 195 одиниць, причому 187 бойових та 8 тестових екземплярів. І тут виникає питання: чи став би виробник змагатися в конкурсі, якби знав, яким буде кінцеве замовлення від держави за умови, що на експорт машини не постачатимуться навіть у «полегшеному» варіанті? Швидше за все — ні. А поміж тим, попередні замовлення на купівлю цих літаків зробили європейські партнери США, Ізраїль та та ж сама Японія. Щобільше, нам просто невідомо, скільки програм розробки нових систем озброєнь «не злетіло» саме з цієї причини.
І ось Японія опинилася саме в такому становищі, але не з волі політичної кон’юнктури, а за власним бажанням, заборонивши постачати на експорт летальну зброю, вироблену в Японії. Це була одна з граней того самого історичного пацифізму. І виходить, що розміри сил оборони — більш ніж скромні, а тому і замовлення можуть бути лише дрібними, а на експорт зброя йти не може. Хоча Японія здатна виробляти буквально весь спектр озброєнь: від літаків і танків до кораблів, підводних човнів і ракет усіх типів.
З урахуванням того, що зараз спостерігається неймовірний попит на сучасні озброєння, обійти цей величезний шматок ринку було б непростимо. І ось новий уряд Японії розпочав перегляд усієї оборонної політики. Скажімо так, на момент формування японського пацифізму навколо Японії були більш-менш передбачувані, хоч і комуністичні держави, які не вели явних приготувань до агресії проти Японії. Зараз Китай висуває прямі територіальні претензії, а розмах їх тільки зростає.
Щось подібне допускалося, але заходи у відповідь взяли на себе США, розмістивши свої війська на території Японії. Саме вони і мали гарантувати безпеку Країни Східного Сонця, але тепер уже всім у світі зрозуміло, що гарантії США не варті паперу, на якому вони написані, і тому Японії настав час прокидатися і відходити від десятків років штучного пацифізму. І саме з цими гаслами партія Санае Такаїті йшла на вибори. Вона пообіцяла скасувати конституційні обмеження, пов’язані із застосуванням збройних сил, і вжити урядових заходів для того, щоб оборонна промисловість змогла працювати так, як вона працює у всьому іншому світі.
Далі буде.