Нещасний випадок

Авторка перекладу: Світлана

На ворожих військових підприємствах дедалі частіше відбуваються однотипні явища, які в класичному і повному вигляді включають спалах, удар і задимлення. Щоправда, тут можуть бути варіанти, бо у світлий час доби сторонні спостерігачі саме спалах можуть і не помітити, а удар пропустити складно, і найчастіше саме на нього звертають увагу, коли спалаху вже немає. Не дивно, що візуальний ряд події переважно характеризується стовпом диму і в окремих випадках – язиками полум’я, якщо там є чому активно горіти. Якщо все сталося вночі, то спалах може бути помічено на великій відстані, а тому відповідальним товаришам, найчастіше – місцевому гауляйтеру, доводиться згадувати і спалах.

Але вся ця послідовність опису має вже другий рівень, а на першому – причина фестивалю. І тут теж є два способи подання теми. Якщо місцеві жителі бачили або чули проліт дронів і якщо в Мережі з’явилося відео, то в такому разі повідомляють про те, що все збили, але уламки впали, і там спалахнуло. Це буде сказано навіть у тому випадку, коли ніхто не бачив роботи ППО. В такому разі скажуть, що РЕБ на клаптики розносить дрони і деякі з них у вигляді уламків падають, з усіма наслідками, описаними вище. Саме такий варіант позавчора було озвучено у Череповці після удару по місцевому хімзаводу.

Другий спосіб подання – коли дронів ніхто не міг бачити або їх не було взагалі. В такому разі буде сказано, що весь інцидент носить суто техногенний характер і тому турбуватися нема про що. Таке сталося вчора в Казані на пороховому заводі, якому незабаром стукне 250 років. І ось як преса описує цей інцидент:

«На Казанському пороховому заводі спалахнула пожежа і стався «частковий обвал» конструкцій, повідомила керівник пресслужби Татарстану Лілія Галімова. «Причина має техногенний характер. Є постраждалі. Всі служби оперативно прибули на місце для усунення наслідків», – уточнила вона».

І тут слід зробити невелике уточнення щодо ситуації. Мені особисто кілька разів доводилося працювати в комісії після НП на промисловому підприємстві, тому приблизно уявляю, як усе працює. Головною метою роботи такої комісії є з’ясування причин події та, відповідно – встановлення осіб, з чиєї вини все це сталося. Робота відбувається за участю фахівців різних відомств та органів і з обов’язковою фіксацією буквально всього, що пов’язано з інцидентом. Формальна сторона заходу займає чимало часу, а тому лише наприкінці роботи з’являються висновки про причини аварії.

А тут причину було названо практично через кілька годин після інциденту, і це означає, що до реальності це не має жодного стосунку. Просто треба було закрити всю тему, і все це схоже на операцію інформаційного прикриття. Тільки після більш-менш ретельного розслідування інциденту можна сказати, чому все трапилося, чиї дії призвели до таких наслідків і чи був у них намір. Це важливо, бо саме так нещасний випадок можна відрізнити від диверсії. Тим більше коли йдеться про пороховий завод. Але там уже все з’ясували, а преса це описує так:

«Місцеві жителі розповіли, що почули сильний гуркіт, після якого пройшла ударна хвиля, а над заводом з’явився дим. До місця НП направили щонайменше п’ять пожежних розрахунків і машини швидкої допомоги. Галімова заявила, що «гучний звук та хвилю люди відчували, бо спрацювала спеціальна система скидання тиску, передбачена технікою безпеки саме для таких випадків».

І тут треба віддати належне цій Галімовій, бо вона відкрила новий спосіб пояснення гучних звуків. Це не вибух, а система скидання тиску. Якби вона була у складі комісії, яка пояснила причини загибелі крейсера «москва», то все виглядало б набагато пристойніше. Справді, що можуть подумати люди, коли їм розповідають про матроса, що курив не там, де треба, і від його недопалка згорів крейсер? А от якщо сказати, що там система скинула тиск і зробила це сильніше, ніж завжди, то все сміливо можна було списати на причини техногенного характеру. Звучить пристойно, і всі питання знімаються одним махом.

Це – вкрай важливо, бо командування ЗСУ попереджало лаптів про небезпеку роботи на військових підприємствах. Дослівно не пам’ятаю, як виглядала ця заява, але начебто так: «У вас на будівництві нещасні випадки були? Ні? Будуть!» І ось у Казані такий випадок якраз і стався.